Жив у селі дурник, Витькой звали. Хороший і нешкідливий хлопець, але дуже ласий на всякі значки та медальки. Взимку і влітку ходив Вітьок в піджаку, обвішаний різними знаками. Значки і медальки бринькали, виблискували на сонці. Були тут жовтеняцьких зірочка, піонерський і комсомольський значок, хоча Вітька в школі не вчився, слабкий був розумом, а значить не приймали його в ці почесні організації. На почесному місці красувався ромбик, що видавали по закінченню технікуму. Було кілька ювілейних медалей до Дня Перемоги, золотий значок ГТО, і значок підтверджує стрибок з парашута. З усім цим сусідили дешевенька брошка і значок з Чебурашкою і кракоділом Геною.

Такий ось «іконостас». Нікому не приходило в голову вгледіти політичний підтекст або глумління над святинями. Люди самі віддавали Вітька значки да медалі, чого дарма будинку валяються, а тут нехай хоч цього побалується дурник, і так його Господь он як образив. Та й не було прийнято особливо хвалитися да козиряти досягненнями. Хіба одягне хто скромний значок Майстра Спорту, так заслужив людина, такі значки просто так не дають.
Або ветерани страшної Війни, в свято, самі пам’ятні нагороди причеплять. А в іншому – навіщо? Хто чого гідний і так відомо.

Попався мені сьогодні на очі спам. Звуть на моря самовдосконалюватися, та пізнавати самого себе. Справа для когось потрібне, знову ж поєднати приємний відпочинок, чого нового дізнатися, людей подивитися, себе показати. Але здивував мене феєричний список перерахувань звань провідних цього заходу. Те, що вони «передові психологи і психотерапевти» ще якось можна зрозуміти, п’ятирічку там у три роки, або ще чого. Хоча з психологом або психотерапевтом ніби все зрозуміло – вміє чи не вміє, знає або під чужу дудку співає. А передовий він або не дуже, це вже справа особиста.

Але це було ще не все. Виявилося, що ці передові хлопці представляють «Архетипічні Дослідження Міжнародного університету фундаментального навчання.». Во, як! Не зміг я зв’язати воєдино такі широкі поняття, але мені пробачити. Ведучий заходу, людина різноманітний. Ось перерахування його звань: психолог, режисер, культуролог, таролог, арттерапевт, телесноориентированной терапевт, казкотерапевт. Голова обертом іде. Уявилося, приходиш ти до лікаря, наприклад, зуб полікувати, а лікар спочатку тобі на картах Таро поворожити, раптом і не треба тобі нічого лікувати, пізно вже, а потім вже запросить в крісло. І це ще не все. Почесний гість покладався. Професор, доктор психології, гранд-доктор філософії – скромняга в общем-то (але гранд-доктор – звучить і архетипічних і фундаментально).

Ось тому-то мені Вітька-дурень і згадався. З його «нагородним» піджаком. Це я від заздрощів звичайно. Що не обзавівся в свої немолоді роки не званнями, не регаліями. Не письменник, не філософ, не психолог, не поет, не музикант. Хоча хто б міг мене зупинити? Назвався б і у вус не дув. Але як згадаю я зірочку жовтеняцьких поруч з почесним значком переможця соціалістичного змагання на брудному піджачку, так відразу все стає на свої місця. Якщо чого і запишу я коли, або корисного брякні, то нехай це буде просто від мене – без звань. Сонечко он за просто так світить і дощ для всіх порівну йде.