Поет історії не знає і не читає нудних книжок, але п’ятою точкою розуміє причини сталінських інтриг: гігантської жабою задавлений, батько батьківщини страждав, що маршал Жуков був прославлений, а Сталіна ніхто не знав. До того ж, у пресі іноземній недавно тема піднялася, мовляв, якось, знаєте, дивно, що Жуков не захопить владу. З його огромною харизмою, що не вміщається в екран, недалеко до катаклізмів, і це розумів тиран. Вдобавок Жуков був нестриманий, демократичний до сопель, і від нього начальник СМЕРШу за тортури відхопив люлей. Куди його дівати такого, в переможних лаврах дурня? Нехай собі йде в головкоми, хоч в сухопутні війська.
А маршал Жуков, як не дивно, зовсім не відчуває біди. Він з Німеччини туманною везе вченості плоди: везе чотири гарнітура для дружин, коханок і подруг; везе відому скульптуру – дівицю без обох рук; спростовуючи пересуди про п’янки, бійки і баян, по часнику на барахолці купив якийсь Тіціан. Повісити захотів на дачі, купив на кровні рублі. А ви б зробили інакше? А ви б типу не везли?
І глядач відразу розуміє, що в Цій довбаний Країні підприємництво страждає, причому не тільки на війні.
Тим часом на ближній дачі товариш Сталін бенкетував: вчора з Горі передачу якийсь родич прислав. Тягнув чайок з рахат-лукум, щипав ліниво виноград, і тут товариш Абакумов приперся, падла, на доповідь: мовляв, про ганебний назначенье на тлі Жуковських перемог тріпався заради розваги радянський генералітет. Під кування зозулі вели неспішну розмову, а за зозулю на прослушку сидів як мінімум майор. Їх в той же вечір пов’язали, скрутили з горем навпіл і віртуозно катували без перебивок і реклам. Підсумок, звичайно, в нашу користь, два поранено, один убитий, але немає причин для занепокоєння – злочинну змову розкрито!
Товариш Сталін, припиняючи сей даремний розмова, не пригостив міністра чаєм, а відразу вигнав в коридор. Намазав білий хліб варенням, зітхнув про щось, дивлячись удалину, але, як на зло, дзвонить Лаврентій, щоб уточнити одну деталь: винних зняти, вождя в Одесу, кореспондента на курорт, і, чисто заради інтересу, кому ми робимо аборт?
Товариш Сталін, зеленіючи, як можна вежливей сказав, що він в Лаврентії млості вже давно підозрював. Потім послав наркома в баню, махнув охоронцю у вікні, дістав пляшку «Теліані» і буркнув: «Жюкова до мене».