У “Квітник” священноінока Дорофея є така фраза:
… Еже бо на всяк день ясті під уставниі час’, похваляються феодор’ Студійського під оголошенні п’ятка первия тижні, великаго поста, у ньому ж і свід ± телей пріводіт’, вся богоносния отці, і самого Бога …
По всій очевидності, мається на увазі слово 55 з Малого катехізису прп. Феодора Студита. Але от заковика: воно невідоме в Стародавній Русі в складі читань в Пісної Тріоді, а повний рус. пер. Малого катехізису був зроблений лише з рукопису, привезеної Арсенієм Сухановим, тобто після 1654 р. Це має принципове значення для датування Квітника. Літ-ру див.: Іщенко Д.С. Повчання огласительному Феодора Студита / / Методичні рекомендації по опису слов’яно-російських рукописів для Зведеного каталогу рукописів, що зберігаються в СРСР. Вип. 2. Ч. 1. М., 1976. С. 323, 330, 340-341; А.В. Горський та К.І. Невоструев. Опис слов’янських рукописів …, отд. II, ч. 2, М., 1859. С. 323; Яцимірський А. І. «Дрібні тексти і замітки …, ІОРЯС, т. VII, кн. 1, СПб., 1902. С. 120-121. Нижче наводжу лист Д. С. Іщенко. Залишається невирішеною проблема: якщо Квітник складений до 1654 р., то звідки автор знав про це слово Феодора Студита? Пов’язані питання:
1) чи відомі в давньоруської Пісної триоди (включаючи 17 в.) Сінаксарние читання на рядові дні, зокрема, на п’ятницю першого тижня Великого посту;
2) чи відомі давньоруські збірники, що містять читання (не обов’язково богослужбові) на дні Великого посту, зокрема, на п’ятницю першого тижня?
ДОДАТОК. Лист від Д. С. Іщенко.
Про “Квітник” та його відповідності іншим текстам нічого сказати не можу, тому що ніколи ним не займався. Що ж стосується 55-го повчання Малого катехізису Феодора Студита, повідомлю наступне.
Самий ранній слов’янський список перекладу Малого катехізису (далі МК) – це сербська рукопис другого четв.ХІІІ століття № 387 з Хіландарський монастир. Це і самий повний список: він містить 103 повчання МК з 134, в тому числі і 55-е. Там воно починається так: вь пе (к). Ã. не (д). про како оукрашаті нетьлђньноу Нашо храміноу за добродђтель вьзношенія. Братіє і оц  і. жітђісці оубо моужіе. егда храміноу здаються велікоу. не дають себі спокою (л.216).
Всього тексту у мене немає; мікрофільм цього рукопису є в РГБ, а також (серед усіх Хіландарський рукописів) в університеті штату Огайо, г.Колумбус, США (чи немає цього в Інтернеті?).
Вибірка з цього перекладу (22 повчання), що містить і 55-е, знаходиться в сербській триоди кін. ХІІІ – поч. XIVв. (Загреб, хазу, зібр. Веркович, IV d 4). В інших південнослов’янських списках (всі вони сербські) цього повчання немає.
Для нас особливий інтерес представляє сербська рукопис третього чвертей. XIVв. з Печській патріархії, № 92 (зараз в Народній бібліотеці в Белграді): в ній вибірка (63 повчання, в тому числі кілька не належать Федора Студита), не включає 55-е. Саме такий список потрапив в Московську Русь в ході 2-го південнослов’янського впливу і відображений в точно повторюють його старорусских рукописах Гим, Чуд.36/238 (середина XV ст.), РДБ, Іос.-Вол.604 (початок XVIв.) І неповної Гим, Сін.1202 (XVIIв.). Ряд інших староруських списків XVI – XVII ст. містять меншу кількість повчань в тому ж сербському перекладі або відредагованих, але 55-го повчання ні в одному з них немає.
Існують списки зовсім іншого перекладу МК (можливо, давньоруського), наприклад, РДБ, Рум.406 (початок XV в.); В них знаходиться 15-16 повчань, але і тут немає 55-го.
Хронологія списків дала Ф.Томсону підставу стверджувати, що МК прийшов на Русь лише в XV в. Це, звичайно, спірне твердження (деякі повчання МК є в Пролог XIII в.), Але ранніх списків немає. До речі, Ф.Томсон там же зіставляє з МК адресовані ченцям Слова Дорофея Газького і пише, що вони були переведені в Болгарії в кінці XIIIв., Але прийшли на Русь лише в XIV ст. (В РНГ, F n I № 42) (F.Thomson. The nature of the reception of Christian byzantine culture in Russia in the tenth to thirteenth centuries and its implications for russian culture / / Slavica Gandensia, 5, 1978, p.113 and 132).
Виходить, що першим відомим списком МК, що містить 55-е повчання, є Гим, Сін.715. Я, на жаль, не можу пригадати, звідки відомо, що це переклад з грецької рукописи, привезеної А.Сухановим, але думаю, що це сказано у Горського і Невоструева. З цим рукописом я не працював, не зіставляв її з Хіл. 387; зробити це, звичайно, цікаво, хоча, очевидно, можна сказати, що Сін.715 не є списком з рукопису типу Хіл. 387. Це, мабуть, перший повний переклад МК на Русі.
Додам, що є переклад МК на сучасну російську мову: Творіння преподобного отця нашого і сповідника Феодора Студита в російській перекладі. I-II. СПб., 1907-1908.