2. Господи, милість моя, повстаючи ма

З чиєї волі опинився я тут, серед цих черв’яків?
З чиєї волі кинутий я в пил, в сусідство зміям та видобуток яструбам?
Хто скинув мене з гори високої в супутники лиходіям і безбожникам?
Мій гріх і правда Твоя, Господи. Від створення світу множаться гріхи мої і випереджають правосуддя Твоє.
Не злічити гріхів за все життя моє, гріхів батька мого, гріхів людських від початку світу. І кажу, воістину, Господи, ім’я суду Твоєму – милосердя.
Рани батьків моїх на собі ношу, сам живу в них і себе ними раню. І ось тепер проступили вони на душі моїй, подібно плямам на тілі жирафа, покрили її, немов мантія зі скорпіонів, жалячих душу мою.
Помилуй же мене, Господи, вилий небесну благодать слова Твого й очисти мене від прокази, щоб, зцілившись, посмів я проректи ім’я Твоє перед іншими прокаженими і щоб не насміялися вони наді мною.
Допоможи мені підняти хоча б голову над цією повної черв’яків ямою, вдихнути ладану запашного і ожити.
Допоможи мені піднятися хоча б на висоту пальми, щоб міг я посміятися над зміями, що переслідують мене і шукають вжалити в п’яту.
Господи, якщо зробив я хоч мале добро на шляху земному, заради малості цієї визволи мене від моїх безбожних супутників.
Господи – моє пристановище в розпачі.
Господи – сила моя в немочі.
Господи – зір моє в темряві.
Одним лише перстом Своїм торкнися чола мого, і я піднімуся. Якщо ж занадто нечистий я для дотику Твого, простягни мені промінь із Царства Твого і збудуй мене, заради милості Твоєї збудуй мене з ями, повної черв’яків.