Російська газета
Ашманов вважає, що будь-яку новину можна зобразити графічно.
Спочатку лінія різко йде на зліт, потім інтерес до події спадає, крива падає, після чого ще кілька піків поменше (нам повідомляють нові подробиці) і – затухання. Але так все відбувається, тільки якщо новина чесна.
Випускник мехмату МГУ кандидат технічних наук Ігор Ашманов продемонстрував кореспондентам “РГ”, як виглядає повідомлення “нечесне”, яке запускають з метою впливу на аудиторію. Крива злітає і, замість того щоб плавно зійти нанівець, продовжує залишатися на висоті необхідний час.
– Інтерес до події підігрівається штучно, регулярними інформаційне вкидання, – пояснює Ашманов. – Спочатку для цього потрібні інструменти: ЗМІ, соціальні мережі, блоги. Але через якийсь час люди настільки просочуються пропагандою, що починають щиро ненавидіти того, на кого їм вказують, і підігрівають тему самі.
І дівчатка криваві
Російська газета: Ігор Станіславович, як ви – математик і фахівець у галузі штучного інтелекту – захопилися ремеслом журналістів – новинами?
Ігор Ашманов: Пам’ятайте серпня 1999-го? Чеченські бойовики вторглися до Дагестану, захопили кілька сіл, їх загнали в Чечню і розбили. Саме тоді я вперше звернув увагу на те, як інформацією маніпулюють. Мене вразило, як легко розпізнати вкидання.
Бойовиків розгромила армія. Але незабаром, у 2000 році, замість військових там стали працювати феесбешників, причому досить ефективно. Надходять агентурні дані про місцезнаходження бойовиків, будинок оточують, хто не здається, – зносять танком. І ось черговий випадок: райцентр, в квартирі п’ятиповерхівки заблокували 4-х бойовиків. При штурмі вони вбиті. Повідомлення потрапляє на стрічки, в газети. І раптом нова інформація: у квартирі була 4-річна дівчинка, її вбили при штурмі! Ця новина, природно, розходиться просто скажено, маса передруків. А через добу-дві все як обрізало. Хлоп – і ніби нічого не було.
Починаю розбиратися. Адже дуже дивно: немає ні кримінальної справи, ні гніву місцевої влади, ні реакції убитих горем батьків. Ну абсолютно нічого! Так не буває.
Зрозуміло: хтось по слідах позитивної новини про знищення банди свідомо вкинув брехня про вбитого під час штурму дитину. Природно, сенсацію всі підхопили. Серйозні ЗМІ, які дорожать своєю репутацією, пізніше зрозуміли, що це брехня. Але в таких ситуаціях кому охота давати спростування? Найпростіший вихід: обрубати тему і забути. Так і сталося.
Що отримали в результаті: фактів начебто і немає, а в масовій пам’яті залишилося, що федерали – звірі, дітей вбивають. Бойовики на цьому тлі вже мало не жертви.
Я став стежити за медійними атаками більш уважно. Тим більше, що ми створили новинний агрегатор і навчилися об’єднувати новини в сюжети.
Основні теми ЗМІ та блогів за останню декаду можна представити у вигляді зубчастої лінії з “поличками” різної величини. Перша поличка – Чечня. Коли Путін закрив цю тему, виникла інша: дідівщина. Мовляв, в армії кошмар! Один із піків – історія з нещасним солдатом Сичовим, сьогодні всіма забутим. Роки півтора дідівщину тримали в центрі уваги, а потім “вимкнули”, замінивши темою націоналізму, під якою розумівся “російський фашизм”. Там була вже пряма “сублімація новин”: як тільки з’являвся будь-який натяк на “національний грунт”, тема негайно розкручувалася по максимуму.
Потім настала черга “ментовського свавілля”. У нас же мало не півтора мільйона міліціонерів. Припустимо, піввідсотка з них, як скрізь, неврівноважені, але в стресових ситуаціях і при зброї. Хтось із цих неадекватних зірветься, щось накоїть. Виходить, кожен день – кілька подій. Жах! Один із піків – історія з Євсюковим. Але потім, весною 2010, раптом, як по команді, менти перестають бити, погрожувати, вимагати і стріляти – всі. Проблему вимкнули.
Наступна поличка – корупція. Вона – скрізь! Ми починаємо люто ненавидіти корупціонерів. Але влітку 2011 року тих, хто ненавидів продажних чиновників, акуратно конвертували в ненавидять Путіна …
Рік тому ми створили компанію, яка щодня моніторить 500 тисяч повідомлень в ЗМІ, блогах і соціальних мережах. І почали креслити схеми та графіки. Картина – наочна.
РГ: Чому влада не реагує?
Ашманов: Реагує. Як вміє і може.
Панки в храмі
РГ: А Pussy Riot – це атака?
Ашманов: Звичайно! Дівчата-перевертні: при настанні СІЗО вони з дівчаток перетворюються на нещасних матерів-одиначок. Ці дівчатка пішли в храм, запросили журналістів, записали відео, наклали звук, виклали в мережу. Професійний запуск медійного вірусу. Зараз ось дівчата пишуть тексти з СІЗО. Але я займаюся текстами, мені їх тексти здаються дуже непростими, акуратно і професійно зробленими. Навряд чи вони ними писані.
РГ: Акція Pussy Riot і акція “Росія без Путіна” – сюжети одного теми?
Ашманов: Різних. “Росія без Путіна” скінчилася разом із виборами. 35 000 згадок імені Путіна на добу до виборів і десь близько 4 тисяч сьогодні. Тема зійшла на рівень природного інтересу. Зараз – Патріарх і РПЦ. Pussy Riot як старт, хтось смикнув стартер у бензопили. Після чого низка вкидань: історія з годинником Патріарха, його квартирою … І ось вже моральний авторитет Ксюша Собчак закликає Патріарха подати у відставку – як невиправдано.
Атака на церкву відбувається в ситуації, як я називаю, інтелігентського святенництва. Люди, які не поділяють цих цінностей, не вважають себе віруючими, не входять в “клуб”, тим не менш переконані, що віруючі і священики їм щось винні. РПЦ постійно пред’являють все нові претензії. Жертва програє в будь-якому випадку. Якщо починаєш щось публічно доводити, опинишся в епіцентрі пристрастей. Промовчиш – ще гірше. Але мовчати не можна, це точно. Не можна ігнорувати наклеп.
Робота з підігріву дуже швидка й професійна. Ось Путін влаштував онлайнову конференцію, сидів годин 6, відповідаючи на запитання. Просто вражає, з якою швидкістю працюють ці кола: вже протягом півгодини в блогах розкидалися спеціально вирвані з контексту і перекручені цитати. Противник у влади дуже сильний і розумний, це як шахова партія, причому проти грають гросмейстери.
Зараз паралельно йдуть два наїзду: на поліцію і на Патріарха. Березовський місяць тому оголосив, що створює християнську партію. Я в такі збіги не вірю: побіжний олігарх ні з того ні з сього раптом оголошує себе православним, а через два тижні починається атака на РПЦ. Березовський, збираючись грати на християнському полі, починає “мочити” Московську патріархію. Просто почалася боротьба за електорат, в голови обивателів стали втовкмачувати, що у Патріарха – годинник не ті, і сам він не той, хто їм потрібен.
РГ: Ну а поліцейська тема?
Ашманов: А це приблизно те ж саме, що і недавнє окошмаріваніе нашої армії: у ній служити не можна, адже там дідівщина, одні упирі і т.д.
Давайте міркувати. 7 травня – інавгурація Путіна. Поліція себе “погано” проявила при виборах, не браталися з протестним електоратом. Значить, треба створити ситуацію, щоб кожному поліцейському було соромно стояти в огорожі під час урочистостей. Ну а народ треба переконати, що опір поліцейським – справа доблесті, совісті й честі й геройства.
Мені здається, на поліцію будуть інформаційно наїжджати аж до початку намічених маршів.
РГ: Знаючи механізм управління новинами, чи можна зробити прогноз на майбутнє? Наприклад, на травень?
Ашманов: Сезонний – так. На єгипетських курортах знову з’являться акули, будуть чутки про заборону купальників, в Туреччині згвалтують і вб’ють туристок, отруяться смаленим віскі, в Азії – грип, в Африці – революція. Загалом, сезонна боротьба гравців туристичного ринку за напрямки. Називається це “маркетинг територій”.
РГ: Ну а головне?
Ашманов: Знаючи характер попередніх наїздів, можна припустити, що до інавгурації знову почнуть розкручувати тему так званих “палаців” Путіна, його “особистих літаків” і проч. Інакше як людей на вулиці виводити?
Уроки китайського
РГ: Ви передбачаєте: через 3 – 4 роки відбудеться злиття Інтернету і ТБ.
Ашманов: В телебаченні я не великий експерт, у мене, швидше, погляд на нього з боку Інтернету. Так, думаю, через 3 – 4 роки сигнал буде цифровий, а також ТБ-сигнал буде доставлятися через Інтернет. На прикладі ток-шоу в прямому ефірі: телепередача перетвориться по суті в сайт, де до початку ефіру будуть збирати питання, визначати ведучих, проводити конкурси учасників. Після – обговорення.
РГ: Тобто нічого іншого не буде – один суцільний Інтернет?
Ашманов: І нічого страшного. Я, наприклад, сам телевізор майже не дивлюся, а півтора року тому сталася неприємна історія. На відпочинку моя 5-річна донька стала худнути і практично відмовилася від їжі. Хотіли вже везти до лікаря. Виявилося, дочка, надивившись дитячих каналів, засвоїла, що “гарна дівчинка – це худа дівчинка”. Прямим текстом з екрану їй порадили: треба від їжі відмовлятися, а дорослим говорити, що не хочу їсти, тому що несмачно. Тобто у мене телевізор ледве не вбив дитину. Мене це настільки вразило, що довелося заборонити будинку дітям дивитися телевізор. Дозволяю тільки перевірені диски.
Іноді ви раптом помічаєте, що якась тема нарочито спливає, на ній як би наполягають – в ЗМІ, блогах. Приклад – дитячі суїциди. Дві дівчинки викинулися з даху багатоповерхівки, і новини про це пішли з стрічок інформагентств. Але ж дитячих суїцидів у нас в країні до 1,5 тисячі в рік, тобто 4-5 в день. Але хто вирішує, що ми в перебігу двох тижнів повинні чути про дитячі суїциди. Кожен день?!
Можна, звичайно, сказати, що це колективна істерія ЗМІ. Але я думаю, тут все складніше.
РГ: А як по-вашому, влада не піде на закручування гайок в Інтернеті? Скажімо, за китайським сценарієм.
Ашманов: У Китаї введено заборону по короткому набору тем: секти, Тяньаньмень і пр. У них є список стоп-слів: цих слів у вас не повинно бути на сайті. Список публічний, на урядових сайтах, там же можна скачати програму, яка перевірить ваш сайт на їх наявність. Але самі китайці в цьому нічого обурливого не знаходять.
Тільки от наш Інтернет складніше і по точках доступу, і за структурою, нарешті, у нас інший менталітет. Так що це малоймовірний сценарій. Для нас більш вірогідні обмеження по американському типу, де є імунітет провайдерів за умови їх швидкого реагування на скарги.
РГ: Чи зброю проти інформаційних атак?
Ашманов: У грудні, коли в Москві вирували мітинги, на Чистих ставках мітингувальники намагалися прорвати оточення. У них був канал в Твіттері (тег), який вони через телефони використовували для координації зусиль. І коли вони вже зібралися прориватися, цей канал зв’язку був зашумлен. Туди ринули тисячі цитат російської класики. Мітингувальники не змогли координувати зусилля. Потім, правда, перейшли на інший канал, але з великими втратами аудиторії.
РГ: Хто таке влаштував?
Ашманов: Робота людей одного з інтернет-ресурсів …
цікаво
З “Правил Ашманова”
Не буває технічних проблем. Бувають тільки людські, тобто організаційні.
Управління програмістами – не магія. Управляти програмним проектом може навіть гуманітарій. Але для цього обов’язково потрібно взагалі вміти керувати людьми і проектами.
Унікальна специфіка програмного забезпечення – міф. Виробництво програмного забезпечення не є особливим бізнесом, воно не більш особливе, чим харчова промисловість чи косметологія.
Технічний жаргон нічого не значить. Будь жаргон служить пізнанню своїх і заплутування чужих.
Не можна вірити термінами, які називають програмісти. Середній розробник завжди сумлінно помиляється щодо трудомісткості завдання, зазвичай в меншу сторону. Він ніколи не вчиться на помилках.
Магічна сила технології – міф. Нова, складна, вражаюча технологія не обов’язково приведе до успіху. Дійсно унікальні технології виникають дуже рідко, і з великою ймовірністю зараз точно така технологія вже обговорюється, розробляється або навіть вже продається.
З Словника керівника
За проект відповідають Пронькін, Тюлькін і Васькин.
Коментар: так не буває. Шофер у автомобіля повинен бути один. 3 або 5 “відповідальних” обов’язково розвалять проект.
Завантаженість Петрова за нашим проектом 57%, а Сидорова – 15%.
Коментар: Я якось не дуже вірю в подібні розрахунки. Життя влаштоване так, що найчастіше 15% насправді дорівнюють 0%, а 57% перетворюються на 100% або 120%.
Досьє РГ
50-річний Ігор Ашманов – випускник механіко-математичного факультету МДУ в третьому поколінні: батько, мама і бабуся теж закінчили мехмат, а син зараз на ньому навчається. Після інституту працював науковим співробітником Обчислювального центру АН СРСР у відділі Штучного інтелекту.
Керував розробкою програми перевірки правопису в російській версії Microsoft Office, популярного спам-фільтра, був виконавчим директором “Рамблера”. Свою роботу в “Рамблері” описав у книзі “Життя всередині міхура”.
Під його керівництвом створено професійний російський перекладач і електронний словник МультиЛекс для шести мов. Розробляє нове покоління пошукових машин.
Створив компанію, яка щодня моніторить до 500 тис повідомлень у ЗМІ, блогах і соціальних мережах. Система в автоматичному режимі збирає відгуки і згадки про людей, брендах і продуктах, обробляє їх, і вивантажує інформацію у вигляді звітів. Що дозволяє створювати графіки, за якими можна візуально відрізнити природний інтерес від искуственно підігріваються сюжетів.
Одружений, четверо дітей. Дружина – Наталія Касперська входить в список 50 найвпливовіших ділових жінок Росії за версією журналу “Фінанс”, співзасновник компанії “Лабораторія Касперського” – виробника антивірусів.
Оригінал запису і коментарі на LiveInternet.ru