У порядку кінобреда вчора під мандарини і розвішані гірлянди подивилися «Трон». Ні, не «Спадщина», справжній «Трон» 1982 року, який Стівен Лісбергер зняв. Перша, так би мовити, частину. Хто не в курсі – «Спадщина» – не ремейк, а сиквел.
Хлопці, це мегатетріс просто. Я себе представляла подумки у 82-му та мені здається у перших глядачів тієї стрічки дах просто від ефектів віднесло, як у нашого покоління від «Аватара» напевно. Чи не людськи смієшся, звичайно, над анімаційними танками і комп’ютерами-ящиками, проте розумієш, що пройшло-то в общем-то якихось 27 років, а технології пішли в неможливу далечінь. Уявити собі це тоді, напевно, було неможливо. Єдине, сенсорний стіл у головного лиходія в першій частині сенсорний (і це в вісімдесят другого то!) І нагадує величезний iPad.

А ще у вихідні мені подарували морквину і вушка тепер я справжній кролик і моя сестра навчилася готувати брауни – талія, прощай.