Вранці треба обливатися холодною водою, пити мате (або Пуер) і швидко валити в Природу.
Який би ти не був, Мати тебе підрівняє і поставить в стрій. Треба тільки їй не заважати, а краще трохи допомогти.
Наприклад, Стовпом або Йогою.
Навантаження вбиває тонкі сприйняття, тому бігати, думаю, треба пізніше. У сенсі, серйозно бігати. Я зараз бігаю тільки в задоволення. Так щоб бачити, які дерева вранці красиві. І чути птахів.
Адже можна бігти швидко, і сильно втомлюватися, але ж цей день вдруге не наступить. І якщо ти сьогодні не чув птахів (а вони співали!), То з чого ти взяв що почуєш їх завтра? Послухати птахів і подивитися на дерева, хіба це не важливо? Адже потім почнеться день і ти будеш бігати як «в попу ужалений» і тобі буде не до птахів.
Важливо і те, і те і те. А не тільки робота, і не тільки сім’я, і ​​не тільки кохана людина, наприклад.
Зрештою, ти залишишся один. Тому краще бути одному потроху. Кожен день.
Це дуже важливо.
Набагато важливіше, ніж багато хто думає.
Кажуть, що треба піклується про людей. Це так.
Але це не просто.
для початку, треба навчитися нікого не обтяжувати. Тобто стати СИЛЬНИМ.
Інакше, кому ти зможеш допомогти?
І що толку буде від твоєї допомоги? Якщо ти сам не стоїш на ногах.
Спасибі Максу Дедик (с)