У зв’язку з цією новиною про посилювання обмеження куріння згадав, що взагалі у мене до панів курцям накопичилася велика кількість претензій.
Громадяни-курці можуть скільки завгодно гробити своє здоров’я, так само як і здоров’я своїх близьких. У мене сусід, наприклад, не соромиться курити вдома при грудному немовляті.
Але мені ненависника, тютюновий дим сильніше запаху помийних відходів, не хочеться бути серед 80% т.зв. “Пасивних курців”. А доводиться. У кафе, в більярдній, на вулиці (на зупинці, наприклад). Щоб терміново щось дізнатися від колеги, мені доводитися заходити в курилку на роботі. 30 секунд – і мій одяг стає вся пропахла цієї мерзотою, яка, як мені здається, не вивітрюється до вечора. Будь-які ділові переговори з курцем – мука. Він, бачте, не може годину просидіти без сигарети в роті, а я не можу піти.
Але навіть не це найголовніше. У тисячу разів сильніше дратує інше. Я от час від часу беру іриски Meller. Вони в машині здорово жуються одна за однією. Але блін мені чомусь не приходить в голову викидати на ходу меллеровскій фантик. Чому ж курці автолюбителі воліють спритним щелбаном відправляти хабарік під час руху на узбіччя? І добре б якщо тільки автолюбителі. Простір під моїм балконом буквально все засрано бичками. Звичайно, навіщо йти кілометри до сміттєвого відра, якщо можна так по-простому. Окремої згадки варті свині, що заходять у громадський транспорт, що викидають недопалену сигарету і видихає останню затяжку вже в салон.
Тому правильні заходи. Я б взагалі всю палить братію запхав би від себе подалі в такі приміщення-акваріуми як в аеропорту Домодєдово, хай сидять у цих газових камерах. А ще краще методами Корпорації “Кидайте курити” з відомого твору Стівена Кінга.