Сьогодні ходив на зйомку Петровського спуску і у мене відбулася цікава зустріч. при черговій наводкою фотоапарата до мене підійшов молодий чоловік і запитав – Пробачте це не Ви робите роботи старе, нове, виставляєте їх в інтернеті. Слово на слово і в мене з’явився новий друг якого звуть Ігор. Така ось приємна і несподівана зустріч. Головне він допоміг мені з визначеннями місць зйомок, а ще дізнався що його прадід висаджував цей самий Чернавський міст в липні 1942 року, коли німці входили в місто. Обіцяв на словах розповісти про те що свого часу розповідав його предок про цієї операції. Загалом як у мене з’явиться спогад обов’язково з який або роботою викласти. Я сфотографував мого несподіваного знайомого і показую в цій роботі.
А це Чернавський міст, ще дерев’яний простояв до війни і ще якийсь час після війни, поки не почали будувати бетонний. Я сам пам’ятаю саме цей. По ньому було односторонній рух. Чекали поки проїдуть в одну сторону, потім рухалися в іншу, та й рух тоді не те що тепер. Телега, та віз, коли то й авто. А рух раніше було по дамбі, яку ви знаєте зліва від мосту. Там же ходили і рейсові автобуси на Лівий берег і Отрожки. А з цього боку багато було джерел і можливо ті хлопчаки що схилилися в протоці попивають саме цю найчистішу, кришталеву водичку. Таке це було місце – Чернавський міст.