Згадалося з приводу бажання потримати Лі за ніжку …
Шахтар і Потапич на пару лежали на підлозі, звісивши голови в сходовий проліт, і намагалися розібрати невиразні голоси на 1-му поверсі. Там Училка розмовляла з Бородою. А в мене по ногах зміями повзли знайомі мови холодного полум’я. Ах, ти-ж, Борода! Ну і сильний, чорт!
Борода нарешті пішов і Училка повернулася в кімнату. Вся якась скуйовджена і пошарпана.
– Так! Заняття скасовується. Зараз всі будемо медитувати з приводу “хто вони такі і чого їм від нас треба?”.
Гм, ще-б медитувати вміти. Ну гаразд – “доктор сказав в морг – значить в морг”. Як там говорили? “Розслабитися, не думати, що в голову прийде, то й гаразд”.
В голові чогось пошкворчало і виникла думки, типу:
Хто? – “Розведіть-група, війна за території, працюють не на себе. Скажіть спасибі, що не надіслали зондеркоманду і не зачистили нахрен”.
На кого працюють? – (Виразно так 
“Не твого, собачого розуму, справа”.
Гм?! Цікаво …
Було ще невиразне уявлення про зображення з якимись типу срібними клинами-списами, давлять на Гостей. Чортівня …
Потім Училка почала опитувати всіх за результатами медитації. Десь в той період і з’явилося виразне бажання потриматися за “сонечко” училка. Не, ну дурна адже якась хотєлка. Знову-таки поруч з нею на дивані з обох сторін інші тітки сидять. Що це я так підійду і буду їх зганяти незрозуміло чому, а потім ще й училка мацати? Фігня якась! Але бажання наростало і колупати всередині, завдаючи фізичний дискомфорт.
Коли настала черга розповідати – виклав як міг, що в голову стукнуло і доповів про бажання
– Дуже хочеться, чомусь, за сонечко тебе помацати.
– А давай, сідай!
Місце поступилися, плюхнувся на диван поруч і взявся долонями за тіло училка – на сонячне сплетіння і на спину навпроти. І тут-таки, дуже виразно, відчув, як по моєму тілу пройшла блаженна хвиля, змиваючи весь дискомфорт і несучи миттєве задоволення. Мені дуже чітко дали зрозуміти: “Правильно зробив, молодець! Ось цукерочка”.
Питається: Хто?
Хто був джерелом цього бажання?
Мозок-розум бути не міг. Його бажання адже фиксируемая і з’ясовні. А це відчувалося як щось “Міністерства внутрішніх справ”. Але тіло-то теж не могло бути джерелом. Яке діло моєму тілу, до “погріти інше тіло”? Ні найменшого сексуальним відтінком в тому бажанні не було.
Тоді хто?
“Вище Я”, “ангели” інша якась чортівня?
А може це Училка наводила бажання? Після бесіди з Бородою їй явно потрібна була підживлення. Борода її начебто-би “зливав” і “присоски” ставив.
Знову-таки: якщо це було від неї – було-чи це Усвідомлення, намір навіюванням або просто жагою заповнити енергію? Може у нас який зв’язок вже утворилася і я просто відчув її “голод”. Або це мої Провідники штовхали мене ногами, щоб допоміг?
І що це було з Лі? Таке-ж чітке бажання потриматися. Набагато слабкіше, ніж в той раз з училка. Але я і не пручався довго. Як відчув, усвідомив, так тільки трохи помешкал і став намацувати її ногу під простирадлом. А вона тут-таки ступню і підставила. Тобто вона чекала і хотіла. Просто хотіла або просила, вимагала?
Практично впевнений, що Лі людьми свідомо не маніпулює. Не той вона людина.
Просто-Чи я почувставовал її бажання чи мене “зверху” попросили допомогти?
Ехм, “я” – це, звичайно, матеріал мішок з м’ясом, кістками і невеликою кількістю тупих мізків. Або “я” таки трохи далі – наверх теж розказую? Принаймні я цього не відчуваю.
Так, ось так от відчувати і усвідомлювати що “це” є, але не бачити і не розуміти. Брести наосліп і напомацки – незатишно …
ЗИ: Нещодавно натрапив, що “Біле Братство” це не тільки психи навколо української “мадонни”, але й одна з назв Гімалайських Мудреців. Гості працювали на Гімалаї? Якось нам з ними, Гостями, не по дорозі …