Іван і Василь – дуже заповзятливі хлопці. Іван яку нову іграшку несе в школу і там продає за стотищмільонов. У його покупців таких грошей при собі не буває, Не виявляється їх і на наступний день. Івану залишається чекати, поки клієнт стане платоспроможним, тобто, років 10-20. Але це Івана не бентежить, і наступна іграшка йде в ту ж фінансову яму. Василь, на відміну від Івана, не вірить у перемогу капіталізму над розумом і воліє натуральний обмін. Але його обмінні схеми призводять Івана в жах. Вчора Іван позбувся наколінників, які дісталися йому в якості безкоштовного додатку в пакеті з кукурудзяними паличками. Василь узяв за них аж дві машини. Цим аргументом він відбивався від Івана: так, тачки биті, але по одній за кожен наколінник – класний обмін! Іван не погоджувався. Його наколінники були новими, без єдиної подряпини. До них тільки ролики купити залишалося. А тепер що? Ні роликів, ні наколінників. Тепер іди, Вася, і сам гуляю зі своїми машинками, раз такий дурник!