Я запитала Мійку, чим вона займатиметься, коли виросте. Вона сказала:
– Готувати і є! І вчитися малювати. Я художник.
Вчора Мія зобразила автопортрет – принцеса-фея. Принцеса-фея посміхається у всі обличчя і обіймає повітря розчепіреними пальцями, всіма одинадцятьма. У неї корона і кучерики, плаття в горошок і ніжки-Кочережки. Мія у нас фея-Вінгс. Кожен день нового кольору. Рожева – фея доброти, жовта – сили краси. Мене вона теж взяла в клуб. Я Біла. Просто біла, без підтекстів. А Юля – Сіра, тому що більше таких немає. А Юлін чоловік Серьожа виявився простим помаранчевим хлопчиком з крилами. Взагалі Фейського клуб – виключно жіноче заклад, але хлопчики теж можуть туди вступати, якщо хочуть. Серьожа хотів. Мійка видала йому інструкції: нічого особливого робити не треба, тільки гуляти і літати.
Три феї і помаранчевий хлопчик випурхнули з метро і пішли літати-гуляти по Крестовському острові. Вони придумали ощасливити нещасних замерзаючих білок, і помаранчевий хлопчик набив кишені горіхами. Але день був вихідний. народу – прірва, і все з горішками на долоньці і мовами цокають. Білки обжерлися і ліниво висіли над нашими головами, розмірковуючи, впасти на нас або знудило. Так що горішки з’їла Блакитна фея – захисниця знедолених. А щоб літаючого хлопчика без баласту не віднесло вітром, Мійка села йому на шию і сумлінно тримала за голову до самого метро.

Жовта – значить фея сили краси. На задньому плані притулилася бліда заздрісниці, принцеса Вероніки. Вероніка намагалася втрутитися в Мійкін малюнок і стерти з феї корону, але фея сили краси так шумно обурювалася, що збіглися дорослі та хором умовили Вероніку не вередувати, а малювати поруч з феєю свою принцесу. А я ось що думаю: раз я теж фея-Вінгс, наріжу-но я собі з цієї картини новий юзерпік.