Вчора Мін’юст Росії оголосив про реєстрацію партії «Альянс зелених – народна партія». Партія створена колишнім заступник голови Росприроднагляду Олег Мітволь на базі екологічного руху «Зелена альтернатива» у 2009 році. За словами Мітволя, у цього руху є 44 відділення, з яких 15 вже пройшли реєстрацію в Мін’юсті. Установчий з’їзд партії відбувся 24 квітня в Можайську. Олег Мітволь став головою центральної ради партії, а лідером партії є власник групи «Мій банк» Гліб Фетисов.

У теж час, член Громадської палати РФ Сергій Симак коментуючи реєстрацію «зеленої партії» заявив, що екологічний рух не повинні ідентифікуватися з політичною ідеологією. На його погляд охорона навколишнього середовища повинна розглядатися як один з напрямків діяльності в рамках соціально-економічного розвитку, повідомляється у прес-службі ВП. В Європі за його словами «зелені партії» примикають, як правило, до лівої частини політичного спектру відштовхуючи тим самим громадян правої орієнтації, тоді як питання захисту навколишнього середовища важливі для всіх. При цьому він підкреслив, що справжні екологи ніколи не стануть ідентифікувати себе з якоюсь політичною партією. На думку Симаков, «зелена партія» впливати на зміну екологічної ситуації в країні має мало шансів через її карликовості, тому як до цієї політичної сили російське екологічне співтовариство навряд чи приєднається.

От цікаво, чи має намір хтось з френдів примкнути в цей партійний «Альянс зелених». Якщо так, то які при цьому політичні погляди їм будуть виражатися – «едросово-нашістскіе», «лібероідние» або обмежиться інтересами тільки охорони природи?

Є така приказка: “Швець завжди без чобіт”. Так завжди і буває насправді, в будь-якому бізнесі.

Вчора виявив що в моєму портфоліо остання робота датована аж лютим 2009 року. А вже начебто на дворі кінець липня.

Звичайно, “на себе” не вистачає часу. Воно завжди затрачається на замовлення, для улюблених клієнтів, і, щоб оновити свій власний сайт, ніколи немає “зайвої” хвилинки.
Та що там хвилинки … Зараз, на публікацію робіт в портфоліо, я витратив П’ЯТЬ ГОДИН!

Додав в портфоліо штук 25 робіт: сайти, логотипи, офіс-стиль, і т.п.
Половина з них – туристичні компанії, так уже повелося.

Подивитися всі останні роботи (нові, яких не було на моєму сайті з ЛЮТОГО!) Можна тут:
http://www.mirron.com/portfolio/index.htm – найкраще з усіх типів
http://www.mirron.com/portfolio/website.htm – взагалі всі веб-сайти

Тепер в моєму портфоліо опубліковано всього 523 роботи.

Цікаво, але у мене до цих пір залишилася маса неопублікованих робіт за період 2002-2007 років. Десь ще аж штук 500!. Все ніяк руки не доходять, не зберуся – адже на це потрібно угробити мінімум 3-4 дні …
Тому, приказка себе виправдовує: “Швець завжди без чобіт”.

ВІД РЕДАКЦІЇ «Фергани.ру» «Мою дочку побили тільки за те, що вона росіянка». Так було названо лист, що прийшов до редакції «Фергани.Ру». Ми зв’язалися з автором листа, переконалися, що надіслані відомості відповідають дійсності. Не маючи можливості отримати коментарі від чиновників з МВС Узбекистану, ми публікуємо цей лист повністю. Прізвища та імена НЕ змінені.

«Здрастуйте.

Мене звати Зінкевич Валентина Володимирівна.

Мою дочку, Миронову Віру, 1976 року народження, 15 листопада побив на зупинці автобуса невідомий хлопець, о третій годині дня. Це потім ми дізналися, що він – Хікматулаев Дільмурад, 1984 року народження. До зупинки під’їхала машина, в ній сиділо 4 людини, на передньому місці поруч із шофером сидів Дільмурад (це ми зараз знаємо, як його звуть, а тоді – ні він не знав мою дочку, ні вона його не знала).

Вийшов з машини, підійшов до неї (незважаючи на те, що на зупинці стояли інші дівчата та жінки, корінної національності, він підійшов саме до дочки, а не до них!) … Запитав – Ти російська? Вона відповіла – Так. Думала, напевно дорогу хоче запитати … Зі словами – російська б ….! він ударив її по обличчю, вона втратила свідомість після першого удару. Він її так побив, що зламав їй ніс, вибив зуби, вона отримала струс мозку, їй зашивали особа і всередині рота шви …

Хоч і порушили кримінальну справу, але звичайно, не за статтею розпалювання національної ворожнечі, а за хуліганство … Він і його мати погрожували моїй дочці і моїй мамі в лікарні … Мати Дільмурада – медпрацівник і займає якийсь чималий пост в медицині, вона сказала моїй мамі (якій 85 років!): Ви ще пошкодуєте, що зв’язалися з нами, через 5 днів, вона (моя дочка) вилетить з лікарні, як пробка, я куплю всіх і на всіх рівнях!

І, дійсно, через 5 днів її виписали, я написала в МОЗ, і головлікарю ТашМІ-2, що виписують з температурою – у неї було 38,4, але, збивши температуру, її виписали на шостий день … Може це й на краще, я все боялася, що його мати заплатить гроші і їй зроблять який-небудь укол і дочки не стане …

Пройшла судмедекспертизу, пошкодження визнані легкого ступеня тяжкості, незважаючи на те, що вона до цих пір (вже місяць), отримує уколи, їсть протерту їжу і не виходить з дому – голова паморочиться … Невропатолог знайшла у неї викривлення шийних хребців, а в ТашМІ-2, у відділенні нейрохірургії, навіть не глянули її шию, так поспішали її викинути! Адже все було в наявності, просто ми не знали, що зсув шийних хребців супроводжується сильним головним болем, утрудненим диханням і червоними синцями на повіках … Але в лікарні адже повинні були знати …

У міліції у мене не хотіли приймати заяву про побиття, заст.начальника Сабір-Рахімовского РВВС так на мене кричав, але я наполягла, щоб заяву прийняли … Давлєтов с.х (зам.нач.С-Рах.РОВД) на наступний день сказав – Я не прийму вашу скаргу про загрози, тому, що я не зможу захистити вас …

І, найстрашніше, що Хікматулаев Дільмурад, залишиться безкарним …

Чи не можна зрадити таке побиття гласності? Знімки я надаю. Я просто не знаю, що мені робити. Адже ясно, що адвокат навчить цього хулігана, що говорити, щоб приховати істину … »

Колишній кандидат в президенти України дозволила собі публічно образити національну гідність десятків мільйонів людей, що розмовляють російською мовою і вважають російську культуру рідної.
Це вже відвертий нацизм і расизм.
Цитата:
Російська мова-це мова фені, мову криміналу, мову корупції та тіньової економіки. Саме цією мовою вони заповнюють “бланки”, складають “звіти”, саме цією мовою і цими поняттями вони живуть і знущаються над країною “, – йдеться у зверненні Тимошенко.

Ось так от панове росіяни і російськомовні громадяни України, ви вже зрозуміли за кого нас всіх вважає націоналістична наволоч? І це при тому, що Тимошенко вважається як би помірної націоналістской.А можу собі уявити що готують нам нацисти з нацистської партії ВО Свобода, дорвеї ця сволота до влади.
Якщо український націоналізм доведе таки Україну в середньостроковій перспективі до громадянської війни, це буде страшна різанина із середньовічними зверствамі.Вмешательство зовнішніх військових сил в цьому випадку стане неминучим, в ім’я порятунку життів мільйонів людей

* Теоретики-аналітики – дуже корисні люди для початківців фірм. Хоча їх зазвичай наймають тільки великі компанії з запущеними структурними проблемами. Нам здавалося, що ми зробили дуже крутий сайт, аналітики подивилися і сказали, що все дуже красиво, але … І видали цілу купу відмінних рекомендацій з приводу поліпшень. Самі б ми ніколи не додумалися – тут треба бути професіоналом. Якщо з самого початку не консультуватися з фахівцями, то все одно зробиш неправильно і переробка дорожче обійдеться. Тут як з одягом: тобі здається, що в тебе є смак і ти сама в змозі купити собі правильний плащик і туфлі. Але коли ти спілкуєшся з професійним іміджмейкером, ти розумієш, наскільки це складна наука – вміння красиво одягатися. Якщо немає базових знань, то ти з року в рік будеш купувати речі, які не додають тобі очок – витративши купу грошей, а результат буде так собі. Загалом, як завжди, скупий платить двічі.

* У будь-якої людини є поняття “хороша зарплата”. Для когось це $ 300, для когось $ 3000, для когось $ 30 000. Після того, як планка хорошої зарплати досягнута, роботодавець уже не може підвищувати продуктивність і креативність за допомогою грошей. Співробітники надихаються на подвиги тільки за умови, якщо у них є творча свобода. Вони самі повинні вирішувати, як їм виконувати завдання. Контроль тут тільки шкодить. Але бос повинен наймати тільки кращих із кращих – щоб людина дійсно любив свою справу і вмів працювати в команді. Ось, наприклад, який банер намалювали нам до чергової казці – без всяких підказок і вимог з нашого боку.

Я вже відвикла бути турботливою матір’ю за п’ять років після від’їзду Микити в Німеччину. Хочеться сина смачно нагодувати, з ним про все поговорити, куди треба – сходити. Вже встигли накупити всяких фільмів російською мовою, у двох відділеннях одного банку займалися його картами – в одному закривали рахунок, в іншому – відкривали. А ще всякі там візити до корисних фахівцям і т.д.
І роботи менше не стало. До вечора сили мене покидають, а сон міцно прибиває мою голову до подушки.
Дні розписані щільно, розклад треба з усіма зацікавленими особами узгоджувати.
Ще попереду – нотаріуси, страхування та підготовка до весілля, на яку ми всі запрошені.
А на наступний день – від’їзд у відпустку. І не забути оплатити рахунки, укласти всі речі, погодити різні справи, які повинні здійснюватися в нашу відсутність.
Рятує тільки моя організованість: всі потрібні списки складені, за списками збираються речі в дорогу, робляться потрібні дзвінки і т.д. Щоб я робила без своєї організованості?! )
Все встигаємо, тільки я майже позбавлена ​​свого денного сну.
Я багато років жила дуже інтенсивно, а потім змогла собі дозволити жити більш умиротворено і неспішно. Коли все виходить так, як заплановано (а так поки і виходить), є радість перемоги, але я вже відвикла від таких швидкостей. Я від них себе навмисно відучувала. І ось тепер знову доводиться згадувати, як це було раніше.

Я все ж ризикнув прочитати Ромео і Джульєтту в оригіналі. До речі в заголовку повна назва твору. Як виявилося, не дарма у мене були проблеми з розумінням тексту під час перегляду фільму. Мене знайомі звичайно попереджали що там жесть рідкісна, але як кажуть сам не спробуєш, не повіриш.

Купивши цю книжку, я зробив спробу прочитати її в Сапсані, по дорозі до Пітера. Здавалося б п’єса невелика, за 4:00 впораюсь. Ага, розмріявся! Уже на першій сторінці я зрозумів, що дуже даремно не завантажив у телефон словник. Інтернет навіть по WiFi працювати не хотів. А з паперовим словником, який я з собою все ж взяв, я виглядав вельми смішно, тому що іноді доводилося тримати відразу кілька слів, щоб зрозуміти зміст речення. Аж надто вони там люблять грати словами.

У підсумку за 4:00 я дістався тільки до моменту зустрічі двох головних персонажів. Схоже повернуся я до цієї книжки, коли в мене буде бажання зникнути на день з цього світу і достатньо терпіння, щоб возиться зі словниками.

У підсумку розуміння того, що англійська мені ще вчити і вчити.

Я все ж ризикнув прочитати Ромео і Джульєтту в оригіналі. До речі в заголовку повна назва твору. Як виявилося, не дарма у мене були проблеми з розумінням тексту під час перегляду фільму. Мене знайомі звичайно попереджали що там жесть рідкісна, але як кажуть сам не спробуєш, не повіриш.

Купивши цю книжку, я зробив спробу прочитати її в Сапсані, по дорозі до Пітера. Здавалося б п’єса невелика, за 4:00 впораюсь. Ага, розмріявся! Уже на першій сторінці я зрозумів, що дуже даремно не завантажив у телефон словник. Інтернет навіть по WiFi працювати не хотів. А з паперовим словником, який я з собою все ж взяв, я виглядав вельми смішно, тому що іноді доводилося тримати відразу кілька слів, щоб зрозуміти зміст речення. Аж надто вони там люблять грати словами.

У підсумку за 4:00 я дістався тільки до моменту зустрічі двох головних персонажів. Схоже повернуся я до цієї книжки, коли в мене буде бажання зникнути на день з цього світу і достатньо терпіння, щоб возиться зі словниками.

У підсумку розуміння того, що англійська мені ще вчити і вчити.

Я все ж ризикнув прочитати Ромео і Джульєтту в оригіналі. До речі в заголовку повна назва твору. Як виявилося, не дарма у мене були проблеми з розумінням тексту під час перегляду фільму. Мене знайомі звичайно попереджали що там жесть рідкісна, але як кажуть сам не спробуєш, не повіриш.

Купивши цю книжку, я зробив спробу прочитати її в Сапсані, по дорозі до Пітера. Здавалося б п’єса невелика, за 4:00 впораюсь. Ага, розмріявся! Уже на першій сторінці я зрозумів, що дуже даремно не завантажив у телефон словник. Інтернет навіть по WiFi працювати не хотів. А з паперовим словником, який я з собою все ж взяв, я виглядав вельми смішно, тому що іноді доводилося тримати відразу кілька слів, щоб зрозуміти зміст речення. Аж надто вони там люблять грати словами.

У підсумку за 4:00 я дістався тільки до моменту зустрічі двох головних персонажів. Схоже повернуся я до цієї книжки, коли в мене буде бажання зникнути на день з цього світу і достатньо терпіння, щоб возиться зі словниками.

У підсумку розуміння того, що англійська мені ще вчити і вчити.

до речі, про мат.

Я не можу пояснити чому це зло. Я ще недостатньо розумна. Але коли виросту, я обов’язково відкрию це відкриття і напишу дисертацію, щоб до всіх відразу витончено просто і доступно дійшло: а! так от адже яке зло той матюк, виявляється!
Ось, здавалося б, матюкається людина ж може матюкатися не з метою образити слухача, а так, для красного слівця, як нині це роблять. Така людина ж не вбив нікого, не пограбував, але от чомусь заднім відчуваю, що всякий кучеряво матернувшійся легким рухом руки хлюпнув зі своєї офісної кухлі / коньячного бокала / відерця для шампанського на якусь не ту млин.

Але поки я ще маленька і не до кінця розібралася в цьому явищі, то просто починаю збирати матеріал для дисертаційної роботи.

Микола Федорович, диво моє бородате, приймає у студентів якісь їхні відмивання / фасади. Закреслює, обводить помилкові місця. І студентка, прослухавши всі зауваження за своїм проектом, так розгублено і ображено каже:
– Ну, і що мені тепер робити, Микола Федорович? Це ж повністю переробляти доведеться! А я стільки дрочила з цим проектом.
Своєму викладачеві. Ось так. Без будь-якої задньої думки.
А головне, інші студенти, які стояли навколо, теж нормально це сприйняв. Навіть не хихикнули.

Їхала на приміському автобусі. На трасі була пробка, їхали довго, коли стемніло багато заснули. І ось через півтори години ззаду прокинувся якась дитина, мабуть, тому що тато якось випадково невдало його штовхнув у темряві, ну або щось подібне. І заспаний, замучений спекою дитина заревів і почав висловлювати татові свою образу, протяжно так, ридма:
– Пошооол ти нааа. Уй! пошооол ти нааа .. уй!
Нескінченно. Року 4 дитини, не більше.

Мат існував завжди. І ми дітьми мат знали не гірше за дорослих. Але існувала чітка межа між нормативною і ненормативною лексикою. Слова, які можна вимовляти за дорослих / дітей / жінках, і слова, які не можна. А тепер, враження, що цієї межі немає. Розмито. Доплескалісь. з офісних кухлів.