Намір путіно-медведєвської влади знищити радянські архіви інакше як злочином проти майбутнього не назвеш. Саме так – не проти минулого, яке змінити в будь-якому випадку вже не можна, а проти майбутнього. Дітям і онукам нині живуть, всім майбутнім поколінням відмовлено в праві самим розібратися в нашій історії і вирішити, що ж було добром і злом. Чому це так спішно робиться? Що, в Росії немає інших, більш актуальних проблем? Причина такого поспіху може бути тільки одна: передчуття скорого народного суду і спроби замести сліди численних фальсифікацій і цинічних фальсифікацій. Ймовірно, і загибель Ілюхіна знадобилася їм для знищення свідка і борця за чистоту і недоторканність архівів.

Чи є надія на порятунок держ. архівів? Думається, ніякої. Ця влада якщо вже за що зле і підле береться – практично завжди досягає свого. Така вже в нас, мабуть, доля. Тому що я можу в цьому зв’язку запропонувати? Займемося-ка ми, друзі, хоча б порятунком архівів наших сімейних: листів, фотографій, розповідей наших предків про те, якою була насправді життя в СРСР і що насправді відбувалося з людьми. Так, і не забувайте говорити дітям і онукам, що залишилися офіційні документи – швидше за все можуть бути підроблені.