На півночі Бразилії індіанці з племені мундуруку, озброєні луками та списами, напали на комісаріату поліції. Передбачається, що так вони помстилися за рішення місцевого судді, який постановив звільнити двох з чотирьох підозрюваних у справі про вбивство їх одноплемінника.

Атака сталася в штаті Пара, розташованому в басейні Амазонка, в муніципалітеті Жакареаканга. Близько 60 індіанців напали на комісаріат воєнізованої поліції вночі. Воїни мандуруку підпалили будівлю. Крім того, аборигени викрали з збройової кімнати два карабіни і револьвер 38 калібру. Один з поліцейських в результаті зіткнення отримав рану: стріла влучила йому в руку.

Імовірно, індіанці вчинили цю атаку, щоб висловити протест проти рішення місцевого судді. Той своїм рішенням відпустив на свободу двох з чотирьох підозрюваних у справі про вбивство одноплемінника мундуруку. Вбивство індіанця було скоєно минулого тижня “прийшлими людьми” на території аборигенів.

Тепер світ в глухому куточку амазонської сельви, що знаходиться в 1700 кілометрах від адміністративного центру штату Пара – міста Белем, порушений. Бразильська влада після нападу на комісаріат направили в Жакареакангу елітний підрозділ воєнізованої поліції, передає ІТАР-ТАРС.

Бразильські антропологи й етнографи відзначають, що в індіанців племен Амазонії в останні десятиліття змінилося сприйняття “світу білого людини”. Тепер аборигени покладають провину насамперед на державу, зокрема, місцеві влади, в ситуаціях, коли порушуються права і безпеку індіанських племен. Раніше індіанці, провідні традиційний спосіб життя, просто відмовлялися сприймати таке чуже їм поняття як державна влада з її судом і поліцією.

Читати новину

Оригінал запису і коментарі на LiveInternet.ru

Помер один чоловік. Загалом він був незлим, багато зла не робив, за все життя майже що нікого не образив і не засудив.
І ось відокремилася душа від тіла, тут з’явилися чорти і давай над душею знущатися і тягнути її в пекло.
Мужик кричить: Боже поможи!
– Бог: Не можу, з кількох причин:
1) Ти ж сам казав “Бо яким судом судите, таким будете судимі”, щоб мені тобі допомогти, мені потрібно розсудити тебе і чортів. Ти ж сам так в житті надходив, коли бачив як одні лиходії знущаються над беззахисною жертвою, ти говорив собі: “не судіть і не судимі будите”, і дозволяв і далі знущатися лиходіям над своєю жертвою. Тобто залишав і тих, і інших без суду. І ось я тебе залишаю без суду.
2) Не хочу втручатися і не хочу собі доставляти зайвого клопоту і турбот.
3) А потім, може ти і сам винен.
4) Та й взагалі, я що самий відповідальний?
…
– Мужик: ну я ж нікого в житті не образив, особливо зла нікому не заподіяв.
– Бог: так і я тебе хіба ображаю і зло тобі завдаю?
– Мужик: ну ти ж залишаєш мене в біді.
– Бог: а ти хіба не так робив? До того ж, я й сам в Старому Завіті багато чого накоїв, сам людей мучив і вбивав. Хіба ти сам не шкодував лиходіїв і не залишав у біді і без правосуддя жертв? Хіба ти мене не дорікав у тому, що Я і сам убивав і мучив людей? А тепер просиш у мене, щоб Я розсудив тебе і чортів, і заступився за тебе силою і владою своєї? Ти мене при житті ставив в один ряд з мучителями людськими, а тепер мене ставиш в один ряд з чесними і милостивими заступниками людськими?

Після цих слів чорти ще сильніше, нахабніше і жахливіший стали мучити душу мужика і далі потягнули її в пекло, на пекельні гри.

У мене на кухні.
Сусідка ридає голосно, задає мені риторичні запитання, голосить …
Я мовчки поставила перед нею склянку води і варю каву. Вона п’є воду і плаче довго.
Коли вона виплакала, розповіла мені, яка непорядна дівчинка і вся молодь в її особі така ж, яка вона нещасна, як легко обдурити її чоловіка. Всі погані, всі суки, тільки її чоловік довірливий і добрий.
Я запропонувала їй після такого вчинку розлучатися, а сама ж знаю, що цього не буде ніколи.
Вона відразу перестала плакати і осмисленим поглядом подивилася на мене.
-Яна, ти в своєму розумі? Як же я без нього? У нас же син, квартира, та й стільки років разом!
Я спокійно їй відповідаю, що тоді нехрен верещати і влаштовувати показове шоу.
-Це не перша баба у вашій спальні і ти не перший раз його вже стягуєш з кого-небудь. радуйся, що вони всі різні.

Лена довго мовчала, а потім видала:
-Ян, як ти можеш говорити про нього так, якщо ти знаєш, який він хороший …
– Ага, просто кращий!
– Слухай, а чого ця дівка зняла взуття ще в тамбурі? А чого її одяг у всій квартирі валялася?
– Льон, це вона твого хорошого чоловіка на вулиці упіймала і в будинок гнала, била і роздягала. Ось він від страху і ховався де тільки міг, навіть на кухні.
-Ти знущаєшся?
– А мені чого знущатися? Пий каву та вали готувати вечерю. У лікарні тобі точно вже лежати не буде. Чоловік з роботи устамші прийде, його нагодувати і відігріти треба, пожаліти … А то ображають його чужі дівки у власній квартирі. Дожився.
Сусідка пішла додому. Я подзвонила її чоловікові і сказала:
– Кабель, після роботи повертайся додому. Конфлікт залагоджено. Подарунок дружині прихопи і квіти з шампанським не забудь.
– Янка, що б я без тебе робив?
Ага, а я без вас. З вами жити веселіше.

0

---

Я впевнена, що як тільки у сусідки перестане боліти нога, вони з чоловіком поїдуть в подорож. Він вчора моєму чоловікові розповідав, що хоче подивитися Суздаль – насичена “екскурсійна” програма, маса цікавого і пізнавального. Все це він знайшов на порталі “Тонкощі туризму”

Про те, як я навчилася їсти багато смачного і не поправлятися.
Італійці їдять все дуже свіже, багато і вечеряти починають ближче до 21. У них і обід триває пару годин, а вже про вечерю і говорити не доводиться.
І так. Сніданок.
Мене Габріела розбудила близько 10. Сказала, що чоловік і син вже давно поснідали два рази і виїхали працювати. Потім я дізналася, що чоловіки рано вранці їдять бутерброд із чаєм і йдуть в кантору. Там вони займаються бухгалтерією, потім обідають і в 8-30 Матео їде на роботу, а у Стефано теж справ повно з вином і документами.
Коли я побачила сніданок, мені стало погано. Я попросила Габріелу більше так не захоплюватися. Вона реготала й казала, що це звичайний сніданок …
О 13 годині всі зібралися на обід. Ми сиділи в їдальні, їли чіпси, горішки, пили вино, а Габріела щось готувала і голосно кричала нам з кухні, давала всім поради. Стефано сказав, що все життя вона така.
А познайомилися вони на острові Капрі багато років тому. З тих пір ця чарівна пара їздить щороку відпочивати в це місце. Традиція. У цьому році вони і мене з собою запрошують на вересень поїхати. У них там є невеликий будинок, а вересень найкращий місяць для відпочинку. Я подивилася на сайті tonkosti.ru докладну інформацію і вирішила, що обов’язково поїду.

Мені вчора хотілося бродити по нічному місту і вити на місяць, як у пісні Бачманова.
Настрій таке було чи стан душі, навіть не знаю, але мені здається, що це одне і те ж.
Стільки всього перероблено і переслухати, що навіть складно повірити в долі людські. За що не візьми, скрізь є проблемки.
Про все це я напишу потім, а зараз напишу про пісню, яку вчора теж почула вперше. Прихопила вранці у чоловіка в машині флешку з музикою, а йому закинула свою.
Стала пісня Олексія Бачманова “Супутниця Печаль” для мене стала справжнім відкриттям. Я навіть зупинилася і ще раз послухала, на стільки композиція “лягла на душу”. Слова пісні такі душевні і такі зрозумілі кожній жінці, що хотілося цю пісню терміново рекомендувати всім подругам незалежно від їх настрою.

Іншу частину дороги я розмірковувала про творчість цієї молодої людини з величезним майбутнім, а саме так і складеться його доля. Своїми піснями він не “грузить” і не тисне. Він дає якесь затишне тепло, світлий смуток, здатну переглянути свою життєву ситуацію, отримати надію на нову любов і живить кожну жінку потужною енергією надії і романтичності.
Ця пісня про кохання, про світле і ніжному почутті, про те, що хоче чути кожна з нас.
Щирість – це не тільки головна риса цієї пісні, але й головне творче кредо музиканта Олексія Бачманова.
Вдома я подивилася кліп, який мене просто порадував ліричністю. Раджу подивитися і послухати всім.
Такі пісні стають улюбленими, а так само хітами буквально з перших рядків.

Цьому гобелену Вже РОКІВ Чотири, здається. Один з моїх Улюблене.
Власне, хоча ВІН и мій – от Ідеї ї ескіза до Кольорових картону з Малюнки в натуральну величину и підбору матеріалів, протікають мною тут вітканій Ліше якійсь шматочок.
Годиною трапляються Такі проекти, виконан якіх віключно в матеріалі доводитися віддаваті іншім Майстро. Не того, Що мені лінь чі я б не зуміла Це Зробити, а тому, Що не маю для цього умов або Це надто великий обсягах роботи в обмеження Термін и моїх двох рук для цього замало
Таких робіт (мого авторства, альо НЕ мого виконан) є Багато. Довго Ваган, чі показуваті, бо досі в цьому жж булі Ліше Речі до останньої ниточки зроблені мною.
Ну, альо НЕ втрімаюся таки, бо по-моєму воно того Варті )

Розмір цього гобелену – 1.20м х 3м. Величенький

Гобелен “Цвіт папороті” зовні, бавовна, акрил. Розмір – 1.20м х 3м

А з такого ескіза починаєм. Тут проект вього комплекту текстилю для однієї кімнаті.

Трошки процесу:

А Це гобелен в інтер `єрі, щоб можна Було побачіті масштаб роботи

ОТІ подушечки внизу и Решт комплекту покажу Трохи пізніше

Оригінал узятий у baruba в а ось і та сама методичка Держдепу … Можливо, багато цю книгу читали, але я наткнувся зовсім недавно.

У книзі викладені як теоретичні основи “помаранчевих революцій”, так і конкретні, по пунктах, методи – що і як треба робити, щоб змістити діючу в країні владу.
http://psyfactor.org/lib/sharp3.htm

Досить кумедно, що все це – за пунктами – реалізується і у нас. Забавно, що думки, які самі виникають в твоїй власній голові, виявляється, кимось туди вкладені.
І незалежний боєць Навальний працює по пунктах 7, 8, 9, 31, 32 та ін.
Люди, самостійно прийняли рішення прийти на мітинг на Болотній – по пп. 18, 19 і 48. Ну і так далі.

(Єдине, про що благаю небо – лише б не пустили в дію п. 57

Ось тут є сводочка інших випадкових збігів.
http://okolokremlya.livejournal.com/31544.html?thread=861496

Без сумніву, кожен з нас може список продовжити.

Отака вікторина – перерахуй всі, що жителі нашої країни абсолютно самостійно і в праведному гніві роблять у відповідності зі списком, написаним сорок років тому. У чужій країні. Кілька ммм … недружньої до Росії.
Ну – не інакше, теж випадковий збіг.

І для нас, для вільних людей у вільній країні, все дуже просто – або за Путіна, або за один з чергових пунктів з цієї чудової книжки …

Люди, свідомість яких вже прокинулося, люди які вже вирушили в Шлях, в пошуках себе і Бога, дуже часто потрапляють у всілякі пастки, звані релігіями, вірою, культами, філософією та іншої пейсаніни …
Всі вони пропонують Людині вже нібито уторовану дорогу “до Бога” … але ж очевидно, що виббрав одну з них, Людина позбавляється Свого Шляху до Бога! тобто в ідеальному випадку, якщо цей культ не темний, якщо провідник був світлий, якщо людина сама був гідний і ще купа ЯКЩО … виходить що в кращому випадку перед Богом він постане не як Людина, а лише як один із натовпу послідовників одного з Його егрегоров …
Як мені здається, це в корені неправильно … віддавати свою Душу ч’ему то акредитуючій …

Дорога до Бога починається з того самого місця де ти находішся зараз. Місце називається Твоє Акредитуюча. Воно знаходиться у тебе між вухами) Щоб Шлях був Світлим і легким, це мрія потрібно розчистити, упорядкувати, створити Фен-шуй, як кажуть … Як саме це робити, кожен вирішує сам … але вже тільки зважившись на це, Людина вже рушив в Шлях … і ВЖЕ отримує право говорити з Богом напряму, без посередників і ритуалів, в будь-якому місці і в будь-який час … (до речі, кгде б ви не знаходилися територіально, ви все одно перебуваєте у своєму представляє))
Як здійснити це право?
Та дуже просто) І тобі, до речі, це може допомогти в самому початку … ну коли ти упорядочіваеш своє Акредитуюча на початку Шляху)
Сформулюй і задай собі який-небудь важливий, але особисте питання (простіше починати з хвостів минулого). Поставивши запитання, не поспішай з відповіддю, подумай його деякий час, переберіть всі варіанти … врахуй, тобі нічого за це не загрожує, немає НІЯКИХ обмежень, правил крім Твоєї особистої совісті!
Так от, коли ти сам собі, даш гранично відверта відповідь По Совісті, ти вже трохи очістіш своє Акредитуюча і просветлішся в Душе … бо тільки що ти і говорив з Богом)
Ти Особисто!

Чи не скошено шляху, друг …

От якщо подумати, який зараз музичний інструмент можна назвати народним. Балалайку? Гармошку? Ні, зараз народний інструмент гітара. Подумалося, як дивно … Кажуть, що велику роль в тому, що гітара стала популярна в Росії зіграли цигани. Цигани виступали з піснями на народних гуляннях, в ресторанах у “еліти” … але чи був тоді цей інструмент справді народним? Ні не був.
Не претендую на роль серйозного дослідника, але за моїми відчуттями в 50х-60х роках 20-го століття справжнім народним інструментом була гармошка. У сімейному архіві є дві фотографії – батько в кінці 50-х і дядько в середині 70-х. Обидві фотографії зі смислом “перший хлопець на селі”. І ось між цими датами відбулося змін народного музичного інструмента … Щось сталося, змінилася свідомість народу, а це в свою чергу призвело до зміни музичного інструменту.

Цікаво, що прийде на зміну гітарі? Не кажіть мені, що це буде єретичний айфон в ролі синтезатора).
А ще … якщо говорити про психологію музичного інструменту. Яка вона народна гармонь, і яка народна гітара?
Який образ викликає той і інший музичний інструмент? Відповідайте якщо які-небудь образи і відчуття відповідні гітарі або гармошці приходять в голову

Невідомо де, але явно дуже далеко

Колись у цьому фразеологічному звороті вживалося слово «куліжкі», яке поступово стало витіснятися «млинчиками». Ще в XIX столітті ця заміна вважалася помилковою. Так, у тлумачному словнику Володимира Даля значиться: «У чорта на куліжках (неправильно: на куличках), невідомо де».

«Куліжка» – зменшувальне від «куліг». У східних діалектах російської мови це слово означало розчищений, викорчували або випалений під ріллю ліс. Куліжкі знаходилися, як правило, за селищами, на відшибі, це були болотисті місця, до того ж, за народними повір’ями, населені нечистою силою. До речі, свої «куліжкі» (точніше, Кулішкі) є і в Москві: так називається район нинішньої Слов’янській площі і Солянки, де колись були рибні та соляні торги (звідси й назва).
Коли слово «куліжка» стало виходити з широкого вжитку, вираз було переосмислено і перетворилося на «у чорта на куличках». Проте сенс його фактично не змінився: і справді, де можна зустріти риса з великодніми пасками? Як вважають деякі мовознавці, спочатку вираз «до чорта в зуби» було відповіддю на питання: «Куди зібрався?» Забобонні люди уникали прямо відповідати на це питання, щоб не накликати неприємностей в дорозі.
Джерело