Американські вчені винайшли вакцину від нікотинової залежності. Передбачається, що з її допомогою нікотин не буде проникати в мозок, повідомляють «ЕвроСМІ».

За словами вчених Корнельського медичного коледжу Вейлла, препарат змушує людський організм виробляти білок, який блокує надходження нікотину в мозок курця. Тому людина не набуває фізичної залежності від вживання тютюну.

Вакцина вже випробувана на мишах – рівень нікотину був знижений на 85%. Після зараження мишей вірусом, у піддослідних спостерігалося вироблення великої кількості нікотинових антитіл.

Таким же чином, скільки б людина не намагався курити, весь нікотин буде зв’язуватися антитілами і виводитися з організму, не завдаючи йому ніякої шкоди. Однак препарат повинен пройти безліч тестів, щоб його можна було застосувати до людини, а на це піде кілька років.

Цей результат став першим успіхом у створенні вакцини проти куріння. Раніше всі експерименти в цьому напрямку закінчувалися невдачею.

Аналогічні дослідження проводились з США в 2006 році.

Читати новину

Оригінал запису і коментарі на LiveInternet.ru

У Мінську чекають переговорну місію МВФ 6-20 грудня, постпред фонду утримується від підтвердження:

Білоруські власті чекають прибуття місії Міжнародного валютного фонду (МВФ) для переговорів про нову програму stand-by в період з 6 по 20 грудня, повідомив агентству “Інтерфакс-Захід” знайоме із ситуацією джерело.

“У грудні, приблизно з 6 по 20 грудня, має приїхати місія МВФ для переговорів про нову кредитну програму”, – сказало джерело.

Він пояснив, що Мінськ зберігає високу зацікавленість у залученні нових ресурсів МВФ, з урахуванням необхідності рефінансування зовнішнього держборгу, виплати за яким у 2013 році зростуть до $ 3 млрд із $ 1,6 млрд в 2012 році.

Постійний представник МВФ в Білорусі Наталія Колядіна, коментуючи агентству інформацію про передбачуваний візит місії, не дала однозначної відповіді з цього приводу. “Перш ніж можна буде приступити до переговорів за програмою, в якості першого кроку буде потрібно демонстрація твердості намірів влади, в тому числі і на найвищому рівні, щодо забезпечення стабільності і проведення реформ, а також буде потрібно підтвердити ці наміри своїми діями. Демонстрація цих намірів стане важливим кроком у напрямку до початку переговорного процесу “, – сказала Н.Колядіна.

За її словами, “зараз влада працюють над основними економічними документами на 2012 рік, про яких хотілося б мати більш чітке уявлення і це дасть можливість оцінити прихильність властей політиці стабілізації”.

“Нам дуже важливо знати, що буде заплановано в макропрогнозі і заходи економічної політики. Ми спостерігаємо за процесом і сподіваємося, що ситуація незабаром проясниться”, – ще раз підкреслила вона.

Ще один товстий натяк на “ціну питання” у виборі варіанту макроекономічної політики на 2012 рік.
Ключовий момент, в тому числі і на ринку:

Власне варіантів всього два (резюмуємо, щоб остаточно позначити позиції “партій”)

Якщо кого-небудь зацікавить, то можу зробити ще випуск
Танцюристи в вінтажних костюмах танцюють павану. 1913.

У Франції офіцери танцюють перше офіційно дозволене танго. Цим Франція відрізняється від Німеччини, де імператор заборонив офіцером танцювати танго. Франція, 1914.

Міжнародні змагання з танців. Танго Гвіберт і Рене Бланк (Королівський ресторан в Гаазі). Нідерланди, 1914.

Ексцентричний танець з останнього акту “Прекрасна Кубинка” (театр Рембранта). Нідерланди, Амстердам, 1914.

Американка вчить англійських хлопчиків танцювати чарльстон. Великобританії, 1925

Голландський танцювальний марафон. На фото пари, що беруть участь в конкурсі. Нідерланди, Амстердам, 1925.

Танці на вулицях під звуки органу з нагоди 650-річчя Амстердам, Нідерланди 1925

“Сестри Свенсон” в танцювальному номері Мюзік-холу на Єлисейських полях. Париж, Франція, 1926 рік

Люсіль Хілл в костюмі і головному уборі виконує «Чарльстон». Сполучені Штати Америки, 1926.

Танцівниця танцює на вершині споруджуваного хмарочоса в Чарльстоні. Це був рекламний трюк американських танцюристів. Сполучені Штати Америки, 1926 рік.

«Чарльстон» танцюють білі чоловік і жінка, а негренята плескають у такт. Сполучені Штати Америки, 1926 рік.

Танцівниця в екзотичними костюмі в Утрехті. Нідерланди, 1926.

Танцівниці з 1926

Члени племені арунта виконують танець мисливців зі списами і щитами. Арунта це плем’я аборигенів біля Аліс-Спрінгс в центрі Австралії, 1926 рік.

Танцюристи танцю “Блек Боттом”. Париж, Франція, 1926 рік.

Танці на снігу. США, 1926.

Танцюристи в виразною позі. Школа Мері Вигман. 1926

Спільне виконання чарльстону, США, 1926.

Танцюючі пари на танцполі Принцеса в Лондоне.1927

Королева краси з Росії, Ніна Алвіс, під час виступу в Лондонському театре.1927

Англієць вчить чотирьох африканських негренят танцювати чарльстон.1930

Другий склад Ziegfried Follies. Перша група танцівниць в даний час заміжня за американським мілліонерама або за представниками англійського аристократичного суспільства. 1930

Дівчата з ревю. Німеччина. 1930

Дівчата з бродвейського шоу. 1931

Мері Вигман з хореографічного училища в Берліні вчить своїх учнів танцювати за допомогою написів на підлозі і на стінах. Берлін.1931

Дві жінки танцюють на циновках. Навколо чоловіка і жінки в традиційному одязі, які роблять музику і плескають у долоні. Тріполі, Лівія, 1931 рік

Танцювальний марафон у Чикаго: після 1300 годин танців Джері Енн валиться з ніг. Пара поставила новий рекорд, Сполучених Штатів Америки 1931

“Румба”, оригінальний кубинський танець. Маямі-Біч, Сполучені Штати Америки, 1933

Повільний танець починається з заклинання, яке заганяє привидів в коло танцюючих. Негри танцюють без масок, але розфарбовані вапном і фарбою і виглядають досить моторошно. Кенія 1935

Дружина вождя в танцювальному костюмі. Кенія 1935

«Оркестр» з монотонними тамтамами повільно, але вірно вводить танцюристів в екстаз. Кенія 1935

Негри під час виконання танцю. Кенія 1935 року.

З дикими криками негри б’ються в екстазі. Кенія 1935

Шаман стежить за танцюючими. Кенія 1935 року.

Чоловік і жінка танцюють конга.1935

Новий англійський танець “Continental”, створений відомим танцюристом Фредом Астером. “Continental” у виконанні знаменитої пари Рут і Вільяма Пенна, 1935 рік.

Танцівниця в Зоадіба, Камерун, 1937

Чоловік і жінка танцюють шалений “Свінг”. Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки, 1938 рік.

Танцівниці з Лондонського кабаре пародіюють Чемберлена. Англія, 1939 р

Танцпол, жінки у довгих вечірніх сукнях, чоловіки в смокінгах або формі. 1940

Школа танців. 1941

Пара танцює під бібоп, Амстердам, 1953

Чоловік і жінка танцюють “джайв”. Нідерланди, 1950-ті

З ранку таке сонечко у віконце світить, краса, але хочеться-то вже не тільки сонечка, але і температури плюсовій, добре, що небагато залишилося чекати. Зараз ось свята пройдуть і вже вважай половина березня пройшла. Придумали, як свята справляти будете? Або сюрпризів від половинок чекаєте? Чоловіки, а ви дружинам-подругам подарунки готуєте?
Ми будемо вдома, погуляємо може трохи і все. Сюрприз з ранку теж буде, да Хоча більше сюрприз для дитини, він вперше усвідомлено буде маму вітати

На 2 порції:

200 г картоплі
200 г стручкової квасолі
2 помідори
1 яйце
160 мл молока
сіль-перець за смаком
рослинна олія

Картоплю почистити і нарізати кружечками завтовшки 0,4-0,5 см. Обсмажити з одного боку.
Квасоля згасити до м’якості. Помідори дрібно порізати.
Форму змастити маслом.
Викласти шарами картоплю, квасолю, помідори і знову картоплю. Кожен шар трохи посолити.
Яйце змішати з молоком, посолити і поперчити. Залити мусаку.
Випікати при 180 градусах 35-40 хвилин.

Це співтовариство не створено, воно дозріло.
Спільнота призначене для того, щоб ділитися посиланнями на абсурд, який останнім часом регулярно виникає в співтоваристві feministki у зв’язку зі сталим там режимом правління банхаммера і духом нетерпимості до різноманітності думок.

На жаль, багато користувачів ЖЖ в співтоваристві feministki висловлювати свою думку не можуть, так як забанені там на основі думки “подобається-не подобається” і позбавлені права висловити своє ставлення до події.
Багатьом, там не забаненим, також є що сказати по темі.
Це співтовариство призначене для того, щоб поговорити у вільному режимі про те, що нас обурило, схвилювало, зачепило або насмішило там, і про що ми не маємо можливості там відкрито висловитися.

Спільнота не створено для того, щоб висміювати чи обговорювати конкретну людину або людей.
Сміятися і глузувати – різні речі.
Маразм і фемінізм – не одне і те ж.

NB
Це не антіфеміністское співтовариство.
Це не співтовариство, покликане “дружити проти когось”.
Це не спільнота цькування і насмішок.

Правила:

1) Користувачі в даному співтоваристві поводяться шанобливо по відношенню один до одного.
2) Модератори в даному співтоваристві поводяться шанобливо по відношенню до користувачів.
3) Коментарі відкриті для всіх і будуть відкриті для всіх, крім спамерів.

Подивимося, що з цього вийде.

Оригінал узятий у sajjadi в Американська демократія прийшла в Дамаск Сьогодні з’явилися перші ознаки того, що американська демократія прийшла в Дамаск, столицю Сирії.
Упевнений, ви запитаєте, що це означає? Нескладно зрозуміти, якщо провести короткий огляд сучасної історії. Що ж означає «американська демократія» для інших людей і народів? Вона означає:

1) Вбивство американських індіанців і конфіскацію їх земель – щоб у США запанували мир і демократія.

2) Бомбардування і вбивства в’єтнамців, щоб захистити їх від комунізму – і сприяти поширенню Демократії та свободи!

3) Захоплення в полон африканських негрів і транспортування їх в США в якості рабів, де їх мучили і гнобили виключно через іншого кольору шкіри.

4) Вбивство 100000 іранців – просто тому, що ті не оцінили принад Американської Демократії та побажали витіснити американців зі своєї країни.

5) Вторгнення до Іраку з метою усунення такої небезпеки, як зброя масового ураження, ніколи не існувало в дійсності; при цьому 1 млн. безневинних людей були вбиті і поранені.

6) Напади на мирні оселі і вбивства жінок і дітей просто заради розваги – як це нещодавно сталося в Афганістані.

Сьогодні ми спостерігали чергову спробу американських маріонеток встановити демократію в Сирію – шляхом вибуху бомби в Дамаску, в результаті чого загинуло 27 осіб.

Попереджаю реакційні арабські режими регіону по-дружньому. У вас є прислів’я, аналогічна російській: «Хто риє яму іншому, сам у неї потрапить!». Що ви дозволяєте США «законно» творити в Сирії – то дуже скоро буде «законно» творитися і у вашій власній країні!

Гітлер планував повністю опанувати Брестської фортецею в перший же день війни – недільним вранці 22 червня 1941 року. Добірної німецької 45-ї піхотної дивізії надавали підтримку артилерія, танки і авіація. В результаті раптового нападу гарнізон фортеці опинився відрізаним від основних частин Червоної армії, але тут фашисти зустріли запеклий опір. В обороні Брестської фортеці брали участь підрозділи 6-ї і 42-ї стрілецьких дивізій, 17-го прикордонного загону та 132-го окремого батальйону військ НКВС – всього 3500 осіб. З гострою нестачею боєприпасів, продовольства, води і медикаментів гарнізон стримував посилений натиск ворога. Навіть коли гітлерівцям вдалося зайняти більшу частину фортеці, невеликі групи воїнів продовжували наполегливо чинити опір. Захисники Брестської фортеці продовжували битися і тоді, коли німецькі танки вже входили до Мінська, і не прийняли пропозицію супротивника про капітуляцію, коли фронт відсунувся до Березини. Остання напис на розплавлених цеглинах одного з казематів – найзнаменитіший автограф минулого століття «Вмираю, але не здаюся! Прощавай, Батьківщина »була видряпана в дату нашого огляду – 20 липня 1941 року.
Брестську фортецю звільнили через три роки, 28 липня 44-го. Вона стала символом незламної стійкості і мужності радянських воїнів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 травня 1965 Брестської фортеці присвоєно почесне звання «Фортеця-Герой» і медаль «Золота Зірка».

Свічки розставлені по всій кімнаті. Прохолодний вітерець з вікна. Вона у всьому білому: тонкий пеньюар, панчохи, маленькі трусики. Він лягає на ліжко. Суміщення дивиться.

– Тебе підіслали мої батьки?

– Ні – млосним голосом відповідає вона – Що ти хочеш?

– Я. .. я не знаю – ховає погляд – у мене нікого не було …

Дівчина гладить його груди, потім просить просить повернутися на бік, до неї обличчям. Бере його руку, і кладе собі на груди. Відсуває тонку тканину пеньюара. Запитує чи подобається йому.

– Погладь сосок. Відчуваєш, як він твердне під твоїми ласками?

– Так.

– Поцілуй його. Проведи мовою

Він з трепетом ловить кожну мить. З ніжністю пестить груди.

– Можна подивитися твої трусики? – З боязкістю запитує він.

– Хм … може ти хочеш дізнатися що під ними?

– Я не знаю – червоніючи

– Відповідай! Ти хочеш побачити що у мене під трусиками?

– Так … – З придихом.

Вона лягає на спину, розсовує ноги, він влаштовується на проти. З цікавістю спостерігає. Долоня гладить її вже грунтовно промоклі трусики. Трохи відсуває їх.

– А тут можна пестити … ммм …. так само як сосок?

– Так, хлопчик. Як ти швидко вчишся!

Він з трепетом доторкається до пелюсток губ. Лиже клітор мовою, намагаючись знайти самі чутливі точки.

– Розумниця! Ти все правильно робиш – говорить вона торкаючись стопами ніг його порушеної члена.

– Іди до мене – дівчина привертає його до себе, рукою направляючи член у вагіну.

Член входить всередину, повільно проникаючи все глибше і глибше. Його стегна б’ються об її. Хвиля оргазму наростає. Вона просить його не зупинятися. Кілька фрікций і вона кінчає. Хлопчик різко виходить з неї, зі всієї сили шльопає по попі. Все перевертається в одну мить.

– Професіоналки не кінчають, повія! Еблівая тварюка! Зараз я тебе трахну так, як хочу!

– Ти ж сказав … що перший раз ….

– Ага! – Сміючись – З такою дешевинкою – так!

Жах охоплює дівчину, коли він схопивши її, зібравши волосся в кінський хвіст говорить:

– Тепер ти будеш робити все що я захочу! Сосі! – Направляє до порушеній стовбуру.

Вона боязко бере в рот член і потихеньку починає його дрочити ротом.

– Давай працюй! Що застигла! – Заштовхує стовбур глибоко в рот.

– Ось так, молодець! А тепер одягни мені презерватив.

Тремтячими руками, розуміючи, що зараз він буде її жорстоко трахать, вона взяла презерватив, повільно, почала розправляти його по всьому члену.

– Та не так! Сучка! – Наказує він, хапаючи за шию і нагинаючи так, що ротом вона миттєво натягнула гумку по самі яйця.

– Вставай раком!

– Мені пора! Мені здається ти помилився.

Штовхає в спину і зад виявляється заклично виставлений.

– Зараз ти дізнаєшся на скільки я помилився! – Різко входить в пизду і оргазм накочує ще раз.

– Буде покарання за кожний твій оргазм. Вставляй член собі в зад. Сідай на нього зверху!

Вона сідає на нього, акуратно вводить член в анус. Міцно схопивши її за талію він різкими рухами вганяє стовбур в гарячу кишку.

– Давай! Кінчай, блядь! Кінчай!!

Дівчина сама починає рухати стегнами. Бажання накочує як хвиля.

– ТАК! Виебі мене! Глибше! Я зараз ….

Від відчуття того, як головка великого члена трахкає її зад – кінчає.

Потім він, поклавши її на живіт, широко розводить їй ноги і засаджує знову і знову.

– Де повинні бути твої пальці, сучка? Смикав свою пизду!

Пальці забігали по клітора, твердий член треться об стінки дірки.

– Добре! – Говорить він, виходячи з неї, взявши округлий предмет з тумбочки.

– Повертайся до мене спиною, нагинайся і смокчи!

Чітко виконуючи його наказ, вона відчуває як щось входить в її із’ебанную пизду. Стогонів майже не чути, тому що вона глибоко взяла стовбур в рот. Стегнами він вганяє його як поршень.

Він на межі і сильний струмінь сперми б’є дівчину в рот, стікає по шиї і грудях.

Драмка в 4-х картинках.

Кінець 70-х, ХХ століття.
Рагу – рядовий, потім сержант, 21 рік.
Львів – лейтенант, 23 роки.
Зіна – добра дівчина.
Удручевіч – замполіт артдивізіону.
Кучма, Тейліс – сержанти.

КАРТИНКА 1-я. Рядовий рагу і лейтенант Львів. Періодично наливаючи, ведуть неспішну бесіду в очікуванні спільної знайомої у неї вдома.

– Ну, ви самі розумієте, товаришу лейтенант, бурабашкі в лісі не ростуть. Але ліс для їх виготовлення необхідний. Хороший ліс. Липа.
– Чув я про ваші промисли, рагу.
– Промисли – не промисли … халтура, у нас кажуть … хоча … халтуру кожен сам шукає. Та ще, щоб начальство не знало. А бурабашкі – справа державна. Уповноважений у селі невідлучно приживався … сир у маслі … і дівки … в морду-то йому не даси. Спочатку … першим … темну пару раз робили. А потім Касьянича прислали. Хитрий, його не вловиш. Хоч і в роках, а дівки й баби … але тільки з чуток, свічку ніхто не тримав. Мужик здоровий, а жив один. Весь облік на ньому. І пересортиця. По копієчці, по копієчці … курочка по зернятку …
– А бурабашкі таки … я от читав … правда, барабашки … це в будинку, як щось потойбічне поселяється. З ним можна стукотами розмовляти.
– Ну да, і це теж. Вони, бурабашкі, коли сушаться в будинку, або там, на току, або в сараї на мотузці погойдуються, постукують. А то бувало теслі, не зійдуться з господарем, у нас скупуваті, знаєш, які бувають … Так вони, хоч будинок і ладний справлять, а бурабашку-іншу в яку-небудь віддушину прибудують, дик вона … вночі і шарудить, і стукат – боязно …
– Тебе, рагу, послухати – у вас там колгосп барабашковий.
– Бурабашковий. Чому бурабашковий? Овочівницьких. І скотина теж. А бурабашкі – справа державна. Колгоспна власність – вона не те, що державна … вона … колгоспна, добровільна.
– Так уже й добровільна.
– Ну. Це при Микиті-чудотворця паспортів не було. А тепер всі з пропискою і їдь, куди хочеш. А хто не їде – добровільно на ферму або там, в поле.
– А ти куди?
– Куди, куди. Механізатор. Хоч в полі, хоч на ферму. Від армії відстрочка. Я два роки просився. Послужити охота, поки молодий.
– А барабашки?
– Бурабашкі. Бурабашкі – справа добровільна.
– Ти ж казав, колгосп – справа добровільна.
– Колгосп, щоб залишитися, в місто не виїхати, так – добровільне. А залишився, куди дінешся: робота тільки в колгоспі. А бурабашкі – справа державна, але добровільне. Ніхто не неволить. Хошь, роби, хошь на рибалку йди. Але там поймашь – не поймашь … вдома струму пиляти будуть. А бурабашкі ось вони. Налущіл – копієчка за штуку. Пролачіл – три за десяток. Пофарбував – ще три. Зв’язав, відніс – копієчка. На круг і виходить 17 копійок за десяток здавати. Це, як у вас в місті пляшку нуль-сім здати. Дик, її ще купи … да випий, та пробку винмі … у нас агроном був призвичаївся по цій справі, краваткою пробки витягував. Освічена. За п’ятачку брав.
– За що?
– А щоб пробку витягнути. З пробками не беруть же. У нас, як за склотарою автолавка приїжджає – до нього черга.
– Чи не занадто – по п’ятачку?
– Так … п’ємо-то потім разом. А він і літри не тримав. А закусь зазавжди залишалася.
– А от я таки не второпаю – що це, барабашки? Куди їх потім?
– Бурабашкі. Як куди? Справа, кажу ж, державне. Уточнювати нам не радили. У сенсі, підписку давали про нерозголошення. Якщо хто запитають, мовляв, хватат чи на жисть, мовляв, приробіток чи є … че да куди … так і відповідати, народні, мовляв, промисли виручають …
– Як? Ти ж мені цілу годину тлумачиш – справа державна, справа державна …
– Так то вам, товаришу лейтенант. Ви ж з Зінькою … майже рідня. Або ти з нею що?! Ща …
– Ну, ти завівся! Та з Зінькою я, з Зінькою! При чому тут Зінька? Прибери лапи-то! Блін! Не один біс, хто запитає, чи що?
– Ти мені … ви, товаришу лейтенант … Це політична короткозорість, товаришу лейтенант. А ще офіцер! У нас один був на курорті. У Сочах теж. Розбалакався. Його запитали. Він і розкажи. Та ще для прикладу вистругав.
– І що?
– І то. Відпустки не догуляти. Знаєте, де Макар телят не пас?
– Приблизно.
– Ну от. І дітям його тепер ганьба. Доньку в інститут не взяли, хоча й відмінниця.
– Так … Ну і що? Три копійки та ще три … механізаторові-то, піди, поболе платять?
– Не скажи-й. Особливо, якщо на сім’ю взяти. Ліс, липу-кругляк в лісництві видають, по обліку …
– Так ви ж у лісі. Пішов, нарубав.
– Нє-є. Яке у вас свідомість, товаришу лейтенант … Самому рубати – на попенної платі розоришся. Пішов, нарубав … Тут, брат … справа-то державне. Став бути якість давай. І документи, щоб, значить … як це … соціалізм – це облік і контроль, значить … ось … Якщо, значить, із середнього поліна виходить 47 бурабашек – а на те карта розкрою є – так і положь 47! І щоб вологість Іха була 4 відсотки! А якщо вийшло в тебе 48, значить, вологість не та! І до кори близько. Або до серцевини.
– ГОСТ …
– Гост! Гост – це на молоко. Сам знаєш, як його розбавляють. А тут справа державна … Ну, так от, а якщо у тебе вийшло 46, то куди одну зачіпав? Всі спросют! І, головне, все відповіси. Раз підписку давав і договір уклав.
– Так і чого заради?!
– Так я і кажу, на сім’ю. Якщо ти Справний мужик, то весь цикл у тебе в будинку робиться. Сам кругляк отримаєш, сам напиляти, наколешь, налущішь, пацан зі школи прибіг – не хвоста Бобик накручувати, а «давай, батя, я пролачу!». І пролачіт. А Жонка опосля поверх-то зеленою Красочкі … з трьох сторін. Лачіть все, а фарбувати тільки з трьох. Донька, шмокодявка, не пищить, цукерочку, мовляв, дай, а тільки: «дай зв’язати, дай зв’язати». І пов’язує, як у школі, знаєте, рахункові палички. За десять. Десятки – по п’ять, а їх уже, знову ж таки, сам – в’язками утягіват. І – поніс до уповноваженого. За місяць-то знашь, наскільки набіжить, а? Ось і рахуй. Так і це не все ще. Частина просто грошима видають, а частина бонами. А з ними вже в район можна, в військторг. Та не той, що для всіх. Там у дворі є ще … ого-го … розповісти – не повіриш.
– І що там, танк можна купити?
– Сміється все. Танк, не танк, а «жигулі», трієчку я за два роки придбав. І ця … джинси.
– Брешеш!
– Я ж кажу, не повіриш. А механізатор що? Ну, теж дещо … ми наші колгоспні зарплати і не чіпаючи. На каператів накопичуємо.
– Що, в місто поїдете?
– Та навіщо їхати. Там-то бурабашек немає. Не знаю, що батько хоче. Таких, як він не багато. Хто зрозумів. І то не відразу. Є мужики, нишком від баб своїх халтурять. Ці всі норовлять пролачіть або пофарбувати. Допомогти тому, хто не встигає, ну, налущіл і не встигає. Нарядів нахапав … А їх не гроші і цікавлять. Зовсім дешево працюють, зате бони випрошують у господаря. А з бонами – в район. А там у воєнторзі … там в дверях днювальний стоїть, не всякого пускають, а за Бону-то, чому ні … головне, пройти, а там вже він купить босоніжки, а то й просто труси бабині іноземні, дик за це його дівки в общаге ублажають. Батрак собі на умі. А пацани по селі теж шастають, кому чого допомогти – пофарбувати, віднести, те-се … Я сам, ще батько цим не зайнявся, у сусіда підробляв. Всьому навчився. Спочатку Зінька мене навчила пов’язувати, донька Євонов. Вона на три роки старший. Ми з нею билися, хто більше нав’язав. Вона мої в’язанки собі норовила приписати. Я хоч і пацан, але все ж-таки – три роки, частіше мені діставалося. А потім у неї цицьки з’явилися. Я і сам їй своє віддавати почав. А раз навіть збільшувальним склом на кожній понавижігал Зіна, Зіна, Зіна … Красиво так, їй показав, вона сміялася, потім, зв’яжи, каже, так, щоб не видно було, а то Касьянич заругается, ще не прийме. Слухав її, щоб ні сказала. Добре сусід лачіть дозволив, а то б без штанів залишився. Та я-то і їй нав’язувати встигав.
– А для матусі її не пролачівал?
– Не. Вона строга була. І справедлива. Вона, а не сам сусід, мене від Зінки подалі перевела. Потім Зінька вчитися поїхала. У технікум. Касьянич-то на неї око поклав. А тут вона 8 класів скінчила. Як зразок так і треба. Але я знаю, це матуся її збагрити по-швидкому. Зінька, звичайно, як і всі дівки. Дозріла – лопаються все на ній. Ну, ви ж і самі бачите. Вона і тоді майже такий вже була. Касьянич, слово, чи що, знав – змова любовний. Кажуть, йому жодна не відмовила. Хоча свічку ніхто не тримав. Зінька, виходить, перша зісковзнула. Він як це зрозумів, почав на батька ейного тиснути. І так і сяк. Під розтрату і підвів. Кіндрат того і вхопив. Зінька на похорон приїжджала. Я на поминках наклюкался. Заснув у сараї за штабелем вязанок. Прокидаюся, а вона його, Касьянича, ентімі бурабашкамі і так, і сяк. А він тільки – Зиночка, Зиночка … Вона поїхала, вже назовсім. І Касяьнича незабаром перевели. А розтрати, як і не було. І ось, треба ж! Служити потрапив до Зінька під бочок. Земля кругла, як Касьянич говорив … Толковая баба.
– Так … баба! Деваха ще, вважай. Вже головний ветеринар.
– Ви б одружилися з нею, товаришу лейтенант.
– Молодий я ще. Погуляти б пару рочків.

***

КАРТИНКА 2. Сержант рагу і капітан Удручевіч, замполіт. Періодично наливаючи, ведуть напружену бесіду в Ленінській кімнаті.

– Ти зрозумій, рагу, наша велика Батьківщина Радянський Союз – це чверть мільярда людей, це одна шоста суші …
– Що одна шоста, я помітив, товаришу капітан.
– У сенсі, сержант? Знову ти зі своїми штучками. Вражих голосів, розумієш, наслухаються! Одна шоста, але Перша серед … рав … серед усіх! Зрозумів!
– А тут і слухати нічого. Сам вважаю. Ну, у нас в дивізіоні шість батарей. У кожній по шість гармат. А на стрілянини ми змогли підготувати лише по одному з батареї. Разом – одна батарея, одна шоста дивізіону. А якщо війна? Кажуть в тій війні одна шоста від усіх і загинула.
– Ти що, сержант … да хто тебе …
– Та ви ж усі. Разом з Зінькою. Вона ж у нас одна – шоста у нас п’ятьох. Якщо вас теж вважати, товаришу майор.
– Ну ти, ладно – мовою-то … двері треба прикрити … Ось так … Чого розбалакався, сержант. Думаєш, одно-палчанін, так і всі можна? Дисципліну з блядство не плутай. І взагалі – свічку не тримав, а вона мало що базікає. Баба заполошно. Як її тільки в начальники взяли …
– Стаж партійний з 18 років. Та й головаста.
– Та вже, не тільки передком … Ти мені таки скажи, що мені з тобою робити? На кой хрен ти з прапорами роздер? Як тільки посмів! Прапорщик – це ж борозного всієї армії, прапороносець! Її основа! А через це – основа держави. Імперії, як наші предки говорили. Імперії! Ти чуєш це слово?! Від Чорного до Білого! Від естів до чукчів! Вся країна пронизана незримими нитками. Ці нитки переплетені, в міцне полотно пов’язані вузликами. Ці вузлики – ми, рядові, генерали, прапорщики. Один розв’яжеться – вся тканина поповзе. Це, як стрілка на панчохах … ммм … ти мені кинь це … панчохи, розумієш … це, як … зав’язки на кальсонах: відірвуться – Нама і по тривозі не одягнеш, а час підльоту ворожого літака …
– Чув – сорок секунд.
– І що – проти?
– Проти прапорщиків, що – основа? Якщо ви про Діодова і Паяльского, то ні. Крім них в дивізіоні ніхто в системі наведення не розбереться.
– Ну, ти це кинь … ти за матчастиною краще стеж.
– А я й стежу. Я механізатор, мені це звично. Ще лейтенант Львів. І сержанти – Борька Кучма і Тейліс з учебки. Ось і знову виходить шестеро на весь дивізіон. За тиждень на протирання контактів ми витрачаємо шість літрів спирту. Правда, ви ще з нами – сьомий …
– Почекай, двері прикрию … розбалакався, розумієш …
– … Ви теж – основа, капітан-інженер людських душ.
– Ти звідки нахапався усього цього? Пизду, як Троцький!
– Телевізор дивлюся, товаришу капітан, книжки читаю, надолужую … в селі-то ніколи було.
– Щось я в телевізорі такого не бачу.
– Так у вас улюблена передача «А нумо, дівчата».
– Брешеш! «Час», футбол …
– Та ви ж не вболівальник – по інший же частині.
– Так. Відповідати! Тебе відправили у відрядження на секретний завод. Ти там влаштував бійку з командирами. Відповідати! Як справа була?!
– А че вони найсвятіше обоссалі.
– Шо? Знаааамя?
– Який прапор, товаришу капітан. Бурабашкі.
– Що за барабашки … а це те, про що Львів розповідав? Щось там ти в своєму селі стругав? Я так ні хріна і не зрозумів. Хоч і посміявся.
– Бурабашкі. Лущіл. Ось ви, товаришу капітан, кажете, Імперія, там, невидимі нитки, те-се … Ави знаєте наскільки вони дійсно нитки і наскільки незримі? Я багато думав про це і зрозумів, що все не знає ніхто.
– Ти це облиш. Один-то знає все. Особисто.
– Отож бо й воно, що навряд чи. Всього ніхто не знає. Всі – воно саме. Це Імперія. Ви мені тільки що підказали. Але хоч воно саме, воно через нас і в нас.
– Ти мені зуби-то не балакай. Відповідайте по суті, сержант.
– По суті доповідаю. Про ці бурабашкі я не бачив, щоб хтось знав. Хоч і Касьянич. Роблять все, а куди, навіщо … скільки – не знає ніхто. Хоч і маркітанта, що раз на місяць приїжджав. Сказано – зроблено, здано – отримано. І ось, як довелося мені снаряди вантажити, я і побачив. Там … в ящику … ящик-то на три снаряди. А щоб снаряди в ем, в ящику-то не ката, щоб, значить, не рвонуло до ебамать, там … в ящику, значить, в денце-то … врізані по два на снаряд … такі акуратні брусочки дерев’яний. Три на п’ять і на тридцять сантиметрів. Вологість чотири відсотки, пролачено суцільно, а пофарбовано в колір хакі з трьох сторін, 17 копійок десяток здавати. Але, що з трьох сторін – це я вже здогадався. Вони ж врізані. Четверту сторону не видать. Навіщо і фарбувати-то? Дрібниця, а в масштабах країни, як ви кажете, Імперії … ніхто і не знає скільки. А навіщо, запитаєте, фарбувати з трьох сторін, якщо бурабашкі-то всередині? А потім, що все продумано. Ящик-то, він зовні кольору хакі, а зсередини пролачен світленький, і струму його відкриєш, відразу видать, чи на місці бурабашкі. Тому як, якщо не на місці, і не помітив, то, сам понімашь … трохи вибоїна і – до ебамать …
– Таааак … ну, хоч заговорив по-людськи, а то наблатикался, розумієш … Ну і що? Ти мені про своє хуліганство …
– Як же ви не розумієте, товаришу капітан! Мене така гордість охопила. Прям навіч у вухах Гімн почув. Відчув себе тим вузликом і без ваших пояснень. А вони … щури штабні …
– Ну, до чого тут барабашки, блін твою мать!
– Бурабашкі. Іду я по секретному заводу, а там – стіни … редути … викладені з наших бурабашек фарбованих-пролачених. Акуратно, правда, складені – вязаночкі, утяжки, стикування … колодечкамі так … красиво навіть. Але під відкритим небом! Ось тобі і 4 відсотки. За що, як мовиться, боролися? Я запитував у тих, у цих … ніхто толком не знає. Одна стара комірниця говорить, привозять два рази на рік, а що для чого … і ніякі, говорить, вони не бурабашкі, а виріб ПСЯ-3-5-30/37. А мені так біля них … тепло, чи що … зупинюся, бувало, прасую, перераховую по скільки пов’язано, а де і сніг з-під нижніх вигріб … І раз вигрібаю, мотузка-то вже подопрела, даром, що промаслити – в сльоті- то роками … ось сама нижня Десяточка скраю і розсипалася. Розкотилися бурабашкі, а на кожній ім’я випалено – Зіна. Це ж я років вісім тому … і так прикро стало! Чесно скажу, заплакав. І начебто, як мовиться, скуповуючи чоловіча сльоза, а чую – дзюрчить. Я, як прокинувся, дивлюся, а там ці дві штабні щури поливають зі смкехуечкамі … прямо на бурабашек … Розлютився … Винен. Доповідь закінчено, товаришу капітан.
– Ну, гаразд, гаразд, заспокойся. І правда, сльоза … Вип’ємо давай, заллємо … Кххха! Всяк п’є, та не всяк крякне. Та … що не кажи, Імперія … І адже продумано все до дрібниць, все підігнано. Але тільки одна біда – не всі довіз. Адже напевно існує в якомусь закритому НДІ Средмаша цілий відділ, який спроектував цей виріб … пся крев, дріб 37 … В іншому НДІ розробили технологію виготовлення, в третьому додумалися, як розмістити замовлення, як організувати виробництво, хтось думає, як розпорошити ці замовлення, щоб жоден шпигун не зрозумів, як, де і, головне в що з’єднуються всі деталі … Не мудро, що десь відбувається збій – чи то в недопоставці, чи то в перевиробництво. І це не тільки у військових. Ніжок красивих он скільки, голова крутиться, а красивих шпильок не вистачає … А може і цей збій спеціально запланований, а? Щоб менше витріщалися, більше про Батьківщину думали? Та, мабуть, ти маєш рацію – ніхто не знає всього.
– Імперія, товаришу капітан.
– І є, сержант, можливість їй послужити і змити ганьбу кров’ю.
– Не зрозумів.
– Все просто. Сидіти б тобі вже в трибуналі, вироку в дисбат очікувати, та велено наш дивізіон не чіпати. Бо не для стрільб ти батарею готував, а … Включені ми до складу обмеженого контингенту. Завтра і відбуваємо для виконання свого інтернаціонального обов’язку.
– Це в Пакистан, чи що?
– Не то ти, сержант, читаєш, не то дивишся. В Народну Республіку Афганістан.
– Однією батареєю?
– Всім дивізіоном.
– Так адже одна шоста.
– Партія сказала – треба! Є час стругати барабашки, а є час відкривати ящики.
– Бурабашкі.

***

КАРТИНКА 3-я.Скали. Десятимісний армійська палатка здригається вітром. Упереміш зброю, цинки, шинелі. Сержанти Кучма і Тейліс періодично затягуються через кулак. Сержант рагу поруч з розпеченої буржуйкою періодично регоче.

– Ха-хах …
– Це ж який кайф!
– Що, так забирає? А мене, як завжди.
– Ні, кайф – без шинелі … тепло …
– Це так. Сто років так не сиділи, як вдома. Бувало, вітер виє, а ти на печі в спідньому, сильця майстрів …
– Ха-ха-ха …
– Гаразд, на зв’язок вийду, що з ним робити … Перший, перший, я восьмий, як чуєш, прийом. Зрозумів вас. Старший сержант Кучма на зв’язку. Особовий склад в караулі. У нас спокійно, але потрібна вертушка. Та ні, не двісті. Рагу захворів. Ніяк ні, не обкурився, але гірше.
– Ха-ха-ха … бурабашкі … ха-ха-ха …
– Ніяк ні, не обкурилися. Це рагу, з ранку вже. Є чекати на зв’язку. До зв’язку, перший … ну от, сказали чекати. Послали за военврачом.
– Військовий лікар що в цьому розуміє? І що йому скажеш?
– Так і скажу: пішов за мішком, скинутим з вертольота. Пішов нормальним, повернувся таким ось.
– Ха-хах-ха … імперія …
– Від радості, може? Дві доби мерзли, а тут раптом такий подарунок. Главно, по рации кричат – высылаем гвозди, два мешка. Нах, грю, нам два мешка? Печку, говорят, топить. Я сначала матерился, не понял. Опять, блин, за мат в эфире, вздрючат. А гвозди оказались ништяк. Шифровальщики херовы. Хотя, правильно, сказали б дрова, пришлось бы от духов отбиваться. Этим и дом протопить можно. В деревне отец набегается, пока дров добьётся. А тут с неба – на, блин.
– Да, дровишки, как на выставку. У нас пижоны камины такими топят. Из Швеции им спецом привозят.
– Чё? Дрова из Швеции? Охренели совсем?
– Ну. Друг перед другом… да, травка забористая, не то, что крышу сносит, но…
– Слышь, а нах, дрова ещё и красить? И лаком. Не, блин, смотри, сначала лаком, потом покрасили. С трёх сторон. Для маскировки, что ли?
– А-хах-ха-ха империя…
– Я думаю скоро пришлют Наставление по укладке дров крашеных в печи армейской.
– Ха-ха бурабашки ха-ха… империя…

***
КАРТИНКА 4-я. Морг. Капитан Удручевич, лейтенант Львов, оба в больничных халатах. С ними Зинка, военный фельдшер, периодически наливают.

– Эх, Зинуля, боевая ты наша подруга, выпьем напоследок! Я наловчился уже культяпкой-то.
– Ко всему привыкнешь, летёха. Да и со мной не напоследок, думаю.
– Да уж, земля круглая, давай, как всегда – за любовь! Хоть мне это уже и не грозит…
– Я вам всегда буду этим грозить, мальчики. Как же я вас люблю!
– Любишь, а уходишь. Вернее, выходишь.
– Судьба! За судьбу!
– Да… первый мужчина всё-таки.
– За мужчин!
– И за каких мужчин! Нам с ним не тягаться. Зам по тылу дивизии, метит в генералы.
– Вряд ли – академии не кончал, да и годы… скоро на пенсию.
– Ну, или в отставку генералом выйдет. Будешь ты, Зинуля, генеральшей.
– А ты его и в постели Касьянычем зовёшь?
– Не, не поверите – бурабашкой.
– Да… это он, конечно, здорово придумал. Пустыня… Многих от замерзания спас. Да и просто от простуды… А чё, правда, добру пропадать. Кто виноват, что когда-то производство начали, а остановить забыли.
– Кто-то виноват.
– А может, так и надо. Чтоб никто не догадался. Не нам судити.
– Эх, мальчики, всё бы вам лишнего не судить. Вот из-за этого вы и члены порастеряли.
– У меня-то цел, правда, мацать нечем.
– Ладно, тебе я и так дам, а вот Рагуева жалко.
– Я ж и говорю, не надо лишнего судить. Пойдём, сходим к нему.
– Пойдём… А может, ему сейчас лучше всех? Смеётся, не плачет же.
– Вчера серьёзный был. Дізнався. Только ты, говорит, Зинка мне помочь можешь. Попросил стамеску зачем-то.
– А меня – лак.
– А меня – краску.
– Зачем, ему всё это? Ну, сейчас и спросим. Пришли уже. Рагуев где, не подскажешь, сестрица?
– Да вон его к забору откатили. Нравится ему там.
– Сержантик мой милый, дай же я тебя поцелую. Только слюнки вытру. Не смеёшься уже. Молодец, на поправку пошёл. Вот тебе, что просил.
– А вы?
– Ось.
– Получите, распишитесь. І що?
– Что-что. И я времени не терял. Вот от забора штакетину отломал. Хороший забор. Липа. Ща налущу, потом пролачу. Просушу. Покрашу.
– И на кой это тебе?
– Империя сгорела. Будем восстанавливать.

З А Н А В Е С
2.12.09, СПб.

ИМ одобрено

Подивилася фільм «À la folie … pas du tout », знятий в 2002 році, з Audrey Tautou в головній ролі (відомої за фільмом« Амелі »). Незвичайний, оригінальний фільм, з мелодраматичним сюжетом, перерастающим в кримінал. Історія патологічно великої любові. Сама героїня фільму відверто в кінці: «Усі мріють коли-небудь знайти велику любов. Я ж просто мріяла про це більше, ніж інші ».

Незвичайність сюжету полягає в тому, що одна і та ж історія розповідається з різних точок зору: у першій половині фільму вона показана як би очима головної героїні, а в другій – головного героя. А взагалі історія сумна, чиїми очима не дивись …

У російській прокаті фільм відомий під назвою «Любить – не любить» (хоча такий переклад і йде врозріз з режисерським задумом, правильніше було б перекласти «До божевілля … байдужий» або щось на зразок того). Фільм можна скачати з emule французькою мовою (той, що скачала я, важить 697,82 Мб). Російські субтитри, також сумлінно викачані вже не пам’ятаю звідки, в мене залишилися, поділюся з будь-яким бажаючим.