В продовження попереднього посту, про генетичної схильності до свободи.

Погляньте на острів Гаїті, це лише острів, але білі іспаномовні домінікаци на сході динамічно розвиваються і багатіють, а гаїтяни, африканського походження на заході острова, що оголосили Вуду державною релігією, тонуть все глибше.

Все це означає, що генетика людей визначає і їх прийняття якихось ідей, принципів, за якими вони влаштовують своє життя. І я згоден, що демократія “не для всіх” народів, але, звичайно, не можна через це оголошувати, що хтось гірший, хтось кращий. Не краще, і не гірше, а різні.

У цьому плані, не дивлячись на щире прагнення багатьох українців зробити свою країну частиною Європи, їм можна тільки поспівчувати. Вибачте, але ви нащадки людей, які жили по східний бік ізотерми. “Україна зробила свій вибір – Європа”? На жаль, вибір зробили за довго до вас.

До уваги керівників підприємств! Інтернет-магазин 1С Сумісно – ваш кращий вибір. (Подивіться на каталог вибору по галузях – http://1csovmestimo.ru/catalog_1C/product_1C/scope/index.php). Або на
каталог вибору по розробникам – http://1csovmestimo.ru/catalog_1C/product_1C/developers/index.php / Все гранично зрозуміло, зручно, безкоштовна доставка, техпідтримка … і т.д.

Але ми, сплячи, хочемо спастися й тому знемагаємо в скорботах; тоді як ми повинні б були дякувати Богові і вважати себе блаженними, що сподобилися трохи поскорбеть тут, щоб там знайти малий спокій. І Євагрій [Понтійський] говорив: «Хто не очистився ще від пристрастей і молиться Богу, щоб швидше вмерти, той подібний людині, яка просить теслю швидше порубати одр хворого». (Авва Дорофей «душекорисної повчання і послання», Повчання дванадцяте, Про страх майбутньої муки і про те, що бажає спастися ніколи не повинен бути безтурботний про своє спасіння, стр 149)

Коли ж душа вийде з тіла, вона залишається одна з пристрастями своїми, і тому завжди мучиться ними; зайнята ними, вона обпалюється їх заколотом і мучиться ними, так що вона навіть не може згадати Бога … (Авва Дорофей «душекорисної повчання і послання», Повчання дванадцяте, Про страх майбутньої муки і про те, що бажає спастися ніколи не повинен бути безтурботний про своє спасіння, стр 149)

Так і пристрасна душа завжди мучиться, нещасна своїм злим навичкою, маючи гіркий спогад і томливе враження від пристрастей, які безупинно палять і обпалюють її. (Авва Дорофей «душекорисної повчання і послання», Повчання дванадцяте, Про страх майбутньої муки і про те, що бажає спастися ніколи не повинен бути безтурботний про своє спасіння, стор 150)

Тоді й саме викриття совісті, і саме спогад про зроблене, як ми сказали вище, буде нестерпніше незліченних і невимовних томлінь. (Авва Дорофей «душекорисної повчання і послання», Повчання дванадцяте, Про страх майбутньої муки і про те, що бажає спастися ніколи не повинен бути безтурботний про своє спасіння, стр 151)

Будівля Імператорського Михайлівського театру була побудована в 1831-1833 роках, талановитим петербурзьким зодчим Олександром Брюлловим, братом прославленого живописця Карла Брюллова. Фасад театру виконаний за проектом Карл Россі, спланувати при споруді в 1819-1825 роках величного Михайлівського палацу (нині – Російський музей) всю Михайлівську площу (нині – Майдан Мистецтв). У 1859 році Михайлівський театр був капітально перебудований за проектом архітектора Альберта Кавоса. Згідно з його планом, сцена була значно розширена, а в глядацькому залі надбудували додатковий п’ятий ярус. Сьогодні внутрішнє оздоблення театру не поступається за красою та пишністю багатьом знаменитим театрам міра.Прежде ніж знову повернути собі ім’я «Михайлівський», цей театр чотири рази змінював назву. За радянської влади він спочатку називався театром комічної опери, потім – Малим Петроградським, ще пізніше – Малим оперним (МАЛЕГОТ), а в 1989 році йому було присвоєно ім’я Модеста Петровича Мусоргського.

У мене був друг, його звали Фома. У друга була дружина зі звучною і рідкісним грецьким ім’ям Еліна. Фома вчився зі мною на одному курсі. Дружина Фоми (тоді, втім, ще не дружина) вчилася зі мною в одній групі і була однією з моїх кращих подруг в самому цнотливому сенсі цього слова. Потім я пішов в армію, і вона єдина проводжала мене з Павелецького вокзалу в аеропорт. І все два довгих роки армійської служби писала мені добрі листи.

У той же рік, коли я повернувся з армії, Фома і Еліна зіграли весілля. Потім я виїхав в Америку, а Фома з Еліною залишилися в Росії. Я листувався і з Фомою, і з Еліною. Коли ми наїжджали в Москву, завжди заїжджали до них в гості: спочатку на Південно-Захід, потім – у Південне Бутово.

27 березня 1999 нашій дружбі настав кінець. Фома та Еліна в категоричній формі зажадали, щоб я засудив натовські бомбардування Белграда. Я здивувався, але відмовився, бо як сама постановка питання здалася мені дикою. Фома та Еліна мовчки зникли з ефіру.

Позаминулої осені нашої університетської групі виповнилося 25 років. Еліна як колишній профорг і взагалі Представниця взялася за організацію святкових заходів. Всі, хто міг, зібралися у неї на квартирі, а хто не міг – на зразок мене – спілкувалися з присутніми по телефону. Еліна вела себе цілком адекватно, розпитувала про життя, згадувала молодість … Я вирішив, що белградська травма в слов’янській душі зажила, і розслабився. Місяць тому назал в “Фейсбуці” виявився і Фома, которо я із задоволенням зафрендити, бо людина він був освічений і цікавий.

І тут з “Фейсбуку” запахло сіркою. Фома щодня, а часом і по кілька разів на день постити посилання на кондових конспірологічну антиамериканську пропаганду. Я спочатку намагався робити вигляд, що ніякого запаху не відчуваю, але стаття під претензійною заголовком “Американська армія – найбільший міф ХХ століття” чомусь привернула мою увагу. Вона являла собою абсолютно позамежне нагромадження чуток, два з яких (про суд на Таріком Азізом і втратах американської армії під час вторгнення на Гренаду) я спробував спростувати. У відповідь Фома звинуватив мене в зашореності і видав коронну фразу: “Дмитро, ти, до речі, переглянув свою оцінку по бомбардуванням Югославії?”

Ні, Фома. Не переглянув. Анфренд з тобою.

І ось вона йде по червоній доріжці! (Доріжку тільки забули покласти, але уявімо, що вона є) Всі аплодують, якщо ви помітили.)

фотографії не вийшли, тому зробимо вигляд, що це задумка художника.)))

На сцені наша Настасія відчуває себе як риба у воді.)

Вона ще й танцює!

Це профіль. Ніс у неї хороший, майже як у мене, але в мене ще краще.))))))

А це вони чи то збираються співати, чи то вже заспівали. Я забула.)
Вона ще співає, та.)

Поки ми сиділи в жахливому жовтому залі, на вулиці пройшов дощ.
І це добре, тому що дихати там було нічим.
Свіже повітря на всіх подіяв по-різному.)

Потусуватися трохи на шкільному подвір’ї.

Дивись-но, веселяться.))

“УРАААА! Ми дорослі!” – Думають наївні діти.)

Все, відлетіли.

Потім всі почали один з одним фотографуватися.

Настя з кавалером.))

З Любочка.)

Зі мною.)

З однокласниками.

Ще з однокласницею.

Все.
Потім всі поїхали в ресторан.) А я додому пішла.

Черговий етап завершено. Уффф ….

Оформлено за допомогою «Обрамлятора»

Четверо російських студентів з Башкирії загинули в районі населеного пункту Дамак на півночі Ємену. Про це повідомив на брифінгу офіційний представник Міністерства закордонних справ (МЗС) РФ Олександр Лукашевич. Він додав, що в тому ж районі ще залишаються російські громадяни, заблоковані племінним військом, що перебувають у конфлікті із центральною владою.

Студенти навчалися в навчальному закладі салафітского толку. А.Лукашевіч особливо підкреслив, що вони відмовлялися виходити на контакт з посольством РФ в Ємені, вважаючи його співробітників “невірними”. Це і призвело до трагічного розвитку ситуації.
http://www.rbc.ru/rbcfreenews/20111216122024.shtml

PS Не зроблене завжди доводиться доробляти, але при цьому наростають наслідки не зробленого.

http://obsrvr.livejournal.com/861414.html
Поразка Росії в Першій світовій війні живе нині у вигляді вильсоновского матрешечний устрою Росії і всього сонму “незалежних” республік колишнього СРСР, а раніше жило у вигляді матрешечний устрою СРСР і РРФСР.
Кинуте справа (ПМВ) ні куди не поділося …

PPS
І недороблене більшовиками в плані урбанізації теж …

http://ru.wikipedia.org/wiki/% C1% E0% F8% EA% E8% F0% FB
Зростають чисельно і починають вимагати свою частку …

Кожного разу, вирушаючи в далеку дорогу деякі з нас, крім збору своїх дрібничок, вирішують інші непрості питання, пов’язані з поїздкою.
Сьогодні я про тих, хто жодного дня не може прожити без коханого котика чи песика. Втім, до власників канарок і черепах мої сьогоднішні замітки теж відносяться.
Отже, я промовчу про причини, які змушують вас тягне Барсика в подорож – їх може бути мільйон і ще три, а перейду відразу до справи. Якщо мова йде про закордонній поїздці – тварина мало просто вивезти з країни – його ще й ввезти потрібно туди, куди ви збираєтеся. Тому насамперед уточнюйте вимоги до ввезення своїх собачок і кішечок в країні призначення.
Деякі держави, прагнучи максимально убезпечити себе від можливих проблем встановлюють суворі карантинні терміни. Наприклад, в Англії – це мінімум 5 днів. Раніше було істотно більше. Незалежно від того – чи зроблені вами всі необхідні щеплення. Самий точний список правил і вимог я б порадив не шукати на інтернет-форумах, а звернутися безпосередньо в посольство країни призначення. Так буде точніше.
Виходячи з тамтешніх правил – вам буде зрозуміло якими довідками та паперами обзаводитися тут, які препарати колоти, які татуювання робити. Я не жартую. У людини є паспорт з фотографією. Для ідентифікації тварин багато країн вимагають робити їм спеціальні татуювання або вшивати мікрочіпи. Так що – про це теж краще дізнаватися заздалегідь.
Корисно також максимально точно дізнатися, наприклад у авіакомпанії, якій ви летите правила провезення тварин у салоні. В першу чергу, це стосується ваги. Як знати, може вам доведеться поміняти авіаквитки через те, що ваш Тузик ненажера і набрав пару зайвих кілограмів.
До речі, для перельотів спеціальна клітка обов’язкове! Незалежно від того летить ваш пес у багажному відділенні або у вас на руках у кріслі бізнес-класа.
Погодьтеся, що бігає по салону нехай навіть карликова собачка далеко не всім доставить розчулення і захоплення. А якщо у сусіда алергія на тварин – переконувати його, що ваша кицька не пахне – справа безнадійна. Він все одно піхнет в рот таблетку супрастину і буде дивитися на вашу живність червоними від злості і сліз очима.
До речі, про препарати. Щоб вашому улюбленцю легше було перенести далеку дорогу, та й вам не так клопітно – заздалегідь порадьтеся з ветеринаром. Може, він таблетку яку дасть, краплі або укольчик зробить. Чому заздалегідь? Щоб у вас з Айболітом був час поекспериментувати і подивитися не тільки реакцію конкретного тваринного організму, на препарати, але і на подальшу поведінку вашої живності.
Ну і наостанок. Про черепах я нічого не сказав. Мені чомусь здається, що з ними простіше. Суньте її в кишеню або в косметичку. Вони – тварі мовчазні і навіть якщо черепаха помчить по салону – наздогнати її праці не складе.
Так що – щасливої ​​дороги вашим кицькам! Bon Voyage!

Програма “Bon Voyage” виходить щодня на радіостанції * Срібний Дощ *
По буднях: 11:10-11:15, 16:35-16:40
По вихідних: 12:35-12:40

(С) 2011 – Радіостанція Срібний Дощ.
Всі права на текст належать Радіостанції «Срібний Дощ».
Будь-яке використання можливе тільки з письмового дозволу Радіостанції «Срібний Дощ».

Якщо набрати на домофон * 100 #, то він покаже скільки в будинку грошей.

Місце на кладовищі, де сидить сторож називається живий куточок.

Костюм смерті і крапелька майстерності прискорили звільнення бабусиної квартири.

Ніщо так не захищає зуби 12:00 днем ​​і 12 годин вночі як шанобливе ставлення до оточуючих.

Деякі жінки, за звичкою, ковтають хот-доги цілком.

Крім надбавки за шкідливість доплачувати також за жадібність і нахабство.

Не всі політики і чиновники у нас продаються. Багато вже продані.

Пропав собака, водолаз, забарвлення чорне, акваланг синій.

Я природжений коваль. Я не можу ні куя.

Мікроби під обідком унітазу не дають вам заснути? Не спіть під обідком унітазу.

Шановні покупці, у зв’язку з фінансовою кризою наш бутик переїхав назад на речовий ринок.

Балістична ракета “Сизрань”. При попаданні в будь-яке місто перетворює його в Сизрань.

У Дарії Донцової гойдався шафа і вона написала про нього книгу.

Мій персидський кіт влаштував на персидському килимі персидський залив.

Якщо я сказав “Не брав!”, Значить не віддам!

Я сьогодні сміттєвоз обламав. Він приїхав, почав шуміти, а я вже не сплю.

Ксенія Собчак не здала іспит – прийшла непідкованих.

Російська людина читає інструкцію тільки тоді, коли точно зрозумів, що поламав.

У вимикача на вібраторі два положення: fuсk оn і fuсk оff.

Краще по ранку на Google Earth шукати ДЕ ти пив, ніж на YouTube – ЯК.

Сподобалося? Відповідай смайликом
Передруковано з ефіру. Інші приколи під тегом приколи по радіо.

Хтось із френдів, точно не пам’ятаю хто. Картина реально непогана. Задумка дуже цікава. Альтернативний людський світ, де брехні як такої просто не існує. Люди не можуть брехати на біологічному рівні. І чомусь навіть приховувати свої думки не можуть і вірять один одному беззастережно. Тобто, якщо я кажу вам, що я – діжка з огірками, для вас цей “факт” дивний, незбагненний, але це – факт.
Тому у людей немає ні художнього кінематографа, ні літератури. Тільки документалістика. І ось в цьому світі однієї людини “прорубує”, і він одного разу “говорить те, чого реально не було”. Він не розуміє, як це у нього вийшло, як це називається, але швидко встромляє, що з цим новим даром можна домогтися чого завгодно і міняти долі людей. Слідом за френдом рекомендую.

А взагалі, стало цікаво, зумів би такий мир вистояти в реальності або звалився б у тартарари. Швидше за все, звалився б. Ідіотське прямодушність вбиває уяву. А без уяви ми б досі на гілках сиділи.

.. смачної і здорової їжі треба усіма іншими піщамі ..

Про фруктах-ягодах хотів сказати.
Так от, якість і різноманітність фруктів і ягід в москві росте з кожним роком. Ягоди ось. Ви згадайте, яка раніше була динаміка ціни на черешню ту ж. Спочатку 1000 рублів в квітні, потім 600 в травні, потім 400, і лише до кінця червня ми добиралися до прекрасних 150. У цьому році, за моїми відчуттями, ми з 400 тільки почали, а дистанцію до 150 проскочили за 2 тижні. Вишня ось, взагалі з 250 одразу почалася. У зв’язку з чим я вже другий день боюся далі, ніж на 15 хвилин дистанції від поштовху відійти. Ну а хулі, 3 кіло вишні за 2 дні зжерти ..

Персики ось мої улюблені. Плоскі такі, соковиті, солодкі в міру. Роки два тому я їх тільки на ринках і в абетці смаку бачив. А тепер у кожному кіоску лежать. Навіть в Ашані продаються. Про Ашан, до речі, скажу ще ..

Помідори ось, вже до кінця червня важко купити погані помідори дорожче 120 рублів. До речі, ще одна кулінарна наводка. У магазинах можна тепер знайти Pomi недорого. Це нарізані помідори, ну або просто натуральна томатна паста. ЮІспользую скрізь, де потрібен томат для готування – супи, соуси, соте. Купуйте, знову-таки.
Картопля гарна нарешті з’явилася – через неврожай минулого року всю зиму говно продавали.

А про Ашан – це жах якийсь. Ці хлопці, на відміну від решти ринку, як і раніше примудряються годувати людей гівном. Ну правда, коли скрізь хороші помідори за 100, вони знаходять десь пінопласт, підфарбований рожевою фарбою, називають це томатами і продають. Правда, за 50.
Морквину, якою вони торгують, вирощують, схоже, по екстер’єру еталонного ерегированного кінського фалоса. Дешево, але неїстівне.
Так що в Ашан тепер ходжу тільки за міцною випивкою, молоком і побутовою хімією.

Так що їжте ягоди і фрукти, в Ашан не ходіть.

ПС. А на роботі я собі злісно і віроломно пробив ЖЖ. Буду акуратненько пописувати тепер, ха!