У сексолога:
– Доктор! У мене, мабуть, починається імпотенція?
– Ну, давайте докладніше.
– Коли я плив на туристичному теплоході від Москви до Астрахані, то кожен мав по 9 жінок. А на зворотному шляху – тільки по 8! Що ви на це скажете?
– Я б із задоволенням помінявся з вами місцями!

Анекдот смішний, але і сенс в ньому глибокий. Кожен власне життя проживає по – своєму. Кому – то щастить з жінками, кому – то не дуже. Але думаю, всі погодяться зі мною в тому, що коли у нас є та єдина, про яку мріє кожен, яку щоб знайти, треба довго чекати, тільки тоді всі по – справжньому.

Питання до тих, у кого є та сама. Що таке справжня любов по – вашому, а також як ви зрозуміли, що саме вона та сама? Хотілося б жінок і дівчат теж послухати.

Виявив цікавий портал про будівництво – http://stroicompas.ru/. Мене зокрема зацікавила замітка про те, як побудувати собі будинок самостійно.

Замітка присвячена тим, хто хоче побудувати хороший, але в теж час недорогий будинок. Власне для тих, хто сумнівається.

Перш ніж братися за будівництво будинку потрібно вирішити кілька питань:

• хто буде будувати будинок;

• де купити матеріал і

• на чому заощадити?

Потрібно визначитися і оцінити свої сили і можливості – що ви будете робити самі, а за що можна заплатити.

Якщо будинок вам будує будівельна компанія, то вартість квадратного метра буде коштувати від 11 500 руб. Ну, а якщо ви будуєте будинок повністю самостійно, то собівартість будівництва складе приблизно 8000 руб. за кв. метр будинку. Швидше за все на будівництво будинку у вас піде більше часу, але у вас буде великий досвід будівництва будинків.

Насправді, ви зможете зібрати каркас будинку самостійно і без помилок навіть не будучи фахівцем. Загалом, мені стало це цікаво, ось я і вирішив поділитися джерелом з вами. Успіхів!

Засновник фінансових пірамід МММ та МММ-2011 Сергій Мавроді 31 травня оголосив про створення нової фінансової піраміди, яка буде називатися МММ-2012. Як повідомляється на сайті Мавроді, нова піраміда потрібна зокрема для того, щоб допомогти старій, МММ-2011.

За словами Мавроді, останнім часом потік чуток про швидкий крах МММ-2011 посилився, через що учасники піраміди почали активно забирати кошти з системи. У результаті засновник МММ-2011 змушений був ввести до 15 червня спеціальний “режим спокою”. Крім того, і після 15 червня будуть введені обмеження на виплати. Мавроді обіцяє, що ці обмеження будуть “жорсткими”.

Засновник піраміди пояснив, що МММ-2012 буде новою структурою, тому чуток про неї в пресі не буде. При цьому МММ-2012 не скасовує МММ-2011: кошти, які буде отримувати нова піраміда, частково підуть у стару. Щоб всі вкладники не переклали кошти зі старої піраміди в нову, в старій будуть вище відсотки за вкладами. В іншому, за винятком деталей з нарахуванням бонусів, піраміди відрізнятися не будуть.

ЗМІ стали активно писати про крах МММ-2011 в травні: після того як в блогах з’явилися повідомлення від учасників піраміди про затримки з виплатами. Крім того, в декількох регіонах правоохоронні органи або завели справи на учасників МММ, або збираються це зробити. Нарешті, в самому кінці травня з’явилася інформація, що на Україні піраміда МММ-2011 вже звалилася.

За розрахунками викладача Вищої школи економіки Генріха Пенікаса, МММ-2011 повинна впасти в червні 2012 року, так як на цей місяць припадуть виплати по супердохідним вкладами.

Джерело.

Про цю історію на Україні складали анекдоти.

А діло було так. У нас раніше (не знаю як тепер) потяг Львів-Київ робив зупинку в Тернополі – дуже тихий і красиве місто.

Соответсвенно зі Львова поїзд виїжджає о 21.00, а в Тернополі він десь в 23.00 (в Київ прибуває вранці). Як і в кожному поважному поїзді, в цьому був вагон СВ, купейні вагони, плацкарти і загальні (в поїзді йдуть останніми, в них квитки найдешевші і на них не вказано місця). А коли не треба вказувати місця – значить, не треба вважати пасажирів. Тобто якщо у вагоні має бути 40 пасажирів, то це зовсім не означає, що їх не може бути 70. Чи я не правий?

Гірким досвідом навчений народ ще у Львові займає всі місця в загальних вагонах і побиріку засинає, щоб не бачити як інші будуть мучитися цілу ніч в тамбурі. Ну, ситуація знайома.

Значить, в Тернополі в вагон підсаджується дедулька рочків так 80, але з дуже добре поставленим почуттям гумору і непереборним бажанням добре поспати.

А де поспати-то? Місць немає. Але дідок з предпріімчімвих виявився: спочатку він відкриває свою валізку, потім так тихо-голосно вимовляє «Е @ твою мать!» І починає лазити по вагону і щось руками шукати. Ну, народ, заінтригований ще тим вступом пожвавився, всі спостерігають за Дєдков, а той лазить по коридору туди-сюди і що-там таке дивне під ніс собі шепочет.

Тут в одного цікавість не витримало, він і питає:

– Діду, чого шукаєш? Може що пропало? Так ти скажи, ми тут усі пошукаємо.

Дідок встає, витирає руки об штани і так спокійно каже:

– Та тут, дітки, гадюку в валізці віз. Хотів подивитися як вона там, а ця курва вилізла і кудись поповзла!

Спочатку тиша, потім починають верещати представниці прекрасної статі.

У народу починається масовий галюн. Все, що хоч якось схоже на вигляд на отруйного гада, починає у всіх викликати жах! Починається паніка. Чоловіки на руках виносять в сусідній вагон своїх дружин і дітей.

Деяких чоловіків на руках виносять ихние дружини. Хтось як мавпа пробирається до тамбуру через верхні полиці, а хтось внаслідок такого лазіння смачно падає комусь на голову.

Одним словом – евакуація.

Тривав цей масова втеча хвилин шість. Всіх сміливо. А залишився хто? Правильно – дідок. Ну дід собі задоволений, місць – на вибір. Ліг собі, валізка під голову і доброї ночі малята!

Прокидається наш герой вранці. У віконце дивиться, поїзд вже стоїть. Ну, збиратися-то недовго.

Потихеньку собі виходить з вагона, і за звичкою на пероні «засмали дзигара» (закурив).

Дивиться на небо задоволеним таким поглядом, а біля нього двірник йде.

Ну дід так по-нашому і питає:

– Ну як тут Київ?

І тут фішка історії:

– Який нах .. Київ! Тернопіль. Якийсь мудак вчора в вагоні змію запустив, так народ так кричав, що вагон довелося отцеплівать. Ось зараз відганяти будуть і перевіряти.

Моя тітка займається різними виробами з бісеру. Періодично просить мене купити їй бісеру або набори для вишивання бісером. Знайшов магазин зі смішними цінами ще й з доставкою. Тітка в захопленні!

Щоб розкрутити якусь сторіночку в Вконтакте, потрібна накрутка сердечок. Це вірний спосіб популяризації якої інформації.

Взагалі саме урочистий захід відбулося 7 травня, напередодні Дня Великої Перемоги. Однак написати про нього з’явилася можливість тільки зараз (на святах мене в місті не було).
Наш клуб покладав квіти до пам’ятника Воїнам, полеглим за Батьківщину.

Можна, звичайно, довго розповідати, як це почесне доручення випало нам за 3 дні до зазначеної дати; та як ми ледь-ледь встигли до урочистого годині сформувати кошик з трояндами з пам’ятною стрічкою (стрічку розписували акрилом вручну); та як Вовка Наурельде написала свої вірші-експромт, присвячені полеглим воїнам Великої Отечествнной і читала їх біля пам’ятника, і як собрадісь ветерани, яким ми дарували георгіївські стрічки; та урочисто крокував наш “почесний караул” в історичних костюмах до пам’ятника і як оголювали мечі воїни “Легенди” перед військовою славою полеглих за Батьківщину. Але головне-то зовсім не це … а що військові традиції продовжують шануватися і в сьогоднішній Росії. Незважаючи ні на що.

Оповіщаю всіх зацікавлених, що на ЕльфКоне 9 жовтня (День другий) о 14.00 відбудеться черговий віршований конкурс “Ейліант” …
Причому не тільки своїх віршів, але і чужих.

Власне, буде чотири номінації:
1) Краще авторське вірш
(Не обов’язково про ельфів, але все ж буде дуже здорово, якщо віршем буде переданий ельфійський дух)
На конкурс буде виставлено один вірш за бажанням автора. Але не варто обмежуватися тільки їм – буде цікаво послухати кілька віршів!

2) Краще прочитання чужого (тут, я думаю, все зрозуміло)

3) Приз глядацьких симпатій – буде присуджений за вірш власного твору, яке було прочитано, але не виставлено в основний конкурс

4) Найсмішніше вірш Усміхнений
Веде конкурс Наурельде, переможці конкурсу буде нагороджено пам’ятними призами.
Наурельде проведе, якщо наберуться бажаючі, бліц – відповідно тема буде дана по ходу Усміхнений.

Чекаємо учасників конкурсу!

Так, програму Ельфкона буду розсилати сьогодні ввечері. Хто не висвітлив тему свого виступу – саме час зробити це протягом дня.

Тема на форумі “Ельфхейм”, присвячена конкурсу – http://forum.elfheim.ru/index.php?PHPSESSID=343eeb403aaf3c051d3f96c92f4368e1&topic=274.msg8588 # new

У минулу суботу відбувся мітинг проти незаконного стоительство ТЦ “Веселка”. Заявку подали своєчасно. Однак, за замовленням “Форум-Груп”, з адміністрації перед самим мітингом надійшло реченні про перенесення місця проведення акції. Активісти відмовилися. По закінченню дійства організатор Скачкова Ірина Вікторівна писала пояснювальну співробітникам поліції.

Дійство розпочалося о 12:00, проте будівельники та ЧОП-івці компанії “Форум-Груп” з’явилися набагато раніше. Вони підготувалися – поставили екскаватор перед в’їздом на стройку і оточили терріторію.Но це не завадило атівістам. На початку пройшли виступи організатора акції Скачкової Ірини Вікторівни, еколога Павла Лебедєва, членів “молодіжного Яблука” – Кирила Гончарова, Софії Русової, Веніаміна Помазкіна і лідера місцевого відділення “Яблука” Петліна Максима Анатолійовича.

Після виступів народним судом було вирішено спалити опудало Чернецького Аркадія Михайловича попередньо його затоптавши.

Далі за планом активісти прорубували пролом в корупції допомогою молотка.

Мітинг пройшов мирно, проте не без інцілдентов. Машина ЧОП-івців ледве не задавила відомого блогера Соховіча-Коноровского.

Всі ми вийшли з Пінк Флойдовской Стіни, як з гоголівської шинелі. Ну або багато. Ну добре – це я за себе. Одне з моїх улюблених віршів – Квадрати В. Лівшиця (http://mirihda.blog.ru/110305155.html). І пісня “Телевізора” відповідна. Нещодавно я дізналася, що воно було написано не зараз. А в СРСР ще.
Деякий час тому я прочитала в виключно цікавому журналі wsf1917 статтю http://wsf1917.livejournal.com/253250.html # cutid1. Стаття – перпечатка, перепрошую, з “однак” – такого “охранітельского” автора (на відміну від самого автора блогу). Мені не дуже цікаво її обговорювати в цілому. У ній мене зацікавила така думка: “У небидліріке – як і в ідеології породив її небидла – невипадково існує одне непорушне табу. Це табу на всякий виховний процес. Він сприймається як процес виготовлення з дітей за допомогою м’ясорубки якихось крокуючих молотків. Між тим , насправді саме відсутність виховання робить людей плачевно нікакущімі. ”
Справа в тому, що ця тема мені дуже цікава і близька. Я жодного разу не відрікаюся від ідеалів вільної людської особистості. Люблю Пінк Флойд. І найбільше в існуючій капіталістичній системі мене бісить не те, що вкрали ковбасу, заводи і надра. А те, що “вкрали допитливість відкритих очей”. Втім, одне, зрозуміло, пов’язане з іншим.
З іншого боку, я задумалася над дієсловом “вкрали”. Як відомо, Мауглі гарний тільки у Кіплінга. Справжні Мауглі, витягнуті з звірячої зграї, виявлялися розумово відсталими людьми. Втім, може, їх даремно звідти забирали? Але ж і естетичну привабливість дикої природної стихії надає виключно людський погляд.
Мені часто шкода своїх дрібних підопічних в дитячому садку. Мені шкода їх дитячої безпосередній вольниці, яку ми сковує грубими режимними моментами. Я стала частіше просто дивитися, як вони грають “самі по собі”, не втручаючись, просто забезпечуючи безпеку. Вибачаюсь за всім відому банальність, але ніякого “природного” уміння грати в дітей немає. Цьому теж вчать. Або – спеціальні дорослі, або батьки. Або – вулиця, двір, група, дитячий колектив. Або – це чисте наслідування тим самим діям дорослих. Найголовніше в іншому. Нічого власне особистісного в такому “природному”, не нав’язаному, “невихованих” поведінці немає. Ніякого особливого навіть різноманітності, до речі, теж. Насчет “свободи” не скажу – чорт його знає, що це власне означає. Але ось власне “людського” точно ні. Адже, як я розумію, саме основне відмінність людини – здатність усвідомлювати реальність навколо себе, своє місце в ній, можливість усвідомлено ці теми міняти і перетворювати. Все це дається виключно вихованням. До речі, і тоталітарним в тому числі – як реакція на нього (усвідомлення, опір, смиренність і т.д.) Все це я не на користь останнього, природно, кажу.
Я дивлюся на дітлахів, які задихаючись і вереском, з виряченими очима намотують круги по майданчику в одному напрямку. Вони ніколи не здогадаються без підказки, що можна вибрати по лічилці водив, щоб він ловив і Саліл – це внесе додатковий конфлікт і пікантність в “гру”. Складається цеглинки конструктора один на одного, поки “вежа” не розвалиться – і так багато разів підряд. Годинами возять машинку навколо себе. Я не маю нічого проти. Це так і називається “вільна діяльність дітей”. Однак, без супутньої “невільною” діяльності, на мій погляд, ніякої “допитливості відкритих очей”, не кажучи про “уміння мислити” говорити не доводиться. У сенсі, в перспективі. Хоча й не всяка “невільна”, звичайно, це дає.
“Вкрали”? Пам’ятаю матір дорікала якось батька під час скандалу, мовляв занапастив її молодість, життя даремно пройшла. Потім раптом задумливо зауважила: “і так би пройшла”. Не думаю, що “початково” у людини є що вкрасти. Навпаки, йому треба дати щось. І дуже немало. Щоб він став власне людиною або хоча б спробував.
Я не знаю відповіді на ці теми, і мене вони дійсно цікаві. Було б цікаво ваша думка.

“Календар, що передвіщає швидкий апокаліпсис, ще б’ються вирвані серця і скачуються по щаблях пірамід голови людей, принесених в жертву … Ці та інші розхожі уявлення про майя – лише« грінгада », як кажуть мексиканці, особлива пихата дурість білої людини. Про те, чим насправді була цивілізація майя, нам розповідає Галина Єршова, професор РДГУ, директор мезоамериканских центру ім. Ю. В. Кнорозова, директор з питань науки та культури Російсько-мексиканського культурного центру (Меріда, Мексика). Єршова – учениця Юрія Кнорозова, розшифрувати мова майя ”
“На певному етапі відбувається з будь-якими цивілізаціями: система влади стала відсталої, перестала відповідати потребам суспільства, що розвивається і почала гальмувати його подальший розвиток. Володарі, пам’ятаючи про минулі успіхи, не хотіли нічого змінювати – це глибока помилка, яка губить всіх і завжди, не тільки древніх. ” (“Експерт onlain”)
via anirik_01

Северодвинск

По-перше, ввічливість водіїв – вони постійно пропускають пішоходів. Скрізь. В Северодвінську дуже мало світлофорів, постові тільки на в’їзді на «напівзатулену територію» міста. Водії гальмують, пропускаючи, при круговому русі на перехресті. Мене з Дариною Павлівною пропустив водій повного автобуса, хоча за моїми еволюції було ясно, що я збираюся об’їжджати його ззаду.

По-друге, нордічность назв. Якщо ВНЗ – то «Арктичний Університет», якщо газета – то «Північний Комсомолець».

По-третє – о, щастя! – Тут не слухають «музику» на мааабілах і немає «дискотек на колесах».

По-четверте, люди тут своєрідні. Тільки що в магазині був зустрінутий немолодий старлей, немов зійшов зі сторінок книги про Велику Вітчизняну Війну: кирзові чоботи, ватяні штани, армійський овечий кожух, шкіряна планшетка, армійська вушанка із зіркою. Якщо що – це був директор стаєнь, йому просто зручно так ходити, він завжди так ходить взимку. Йому пох **.
Люди в -18 і вітер швидкістю метрів 20 в секунду ходять в кирзачі і «омоновках». Їм пох **. Північні комсомольці, однозначно.
Втім, зима тут переноситься значно легше, ніж, скажімо, в Ленінграді. В -20, скажімо, я вдягаюся так само, як в Ленінграді в -15.
Так, -15 – це тепло. Реально тепло.

По-п’яте, повітря. Я забув, що таке астма – тут буквально дихаєш сіллю; навіть у сильний вітер я із задоволенням гуляю з Дариною Павлівною і не задихаюся.

По-шосте, в кожному більш-менш великому магазині Северодвинска дають картки на знижки. Дрібниця, а приємно.

По-сьоме, місто невелике, а кількість вулиць – просто величезна.

По-восьме, немає гопників, дуже мало всяких емо і гомосека в штанах в обтяжку і з зачіскою «як мишами обсмоктали». Замість них бродять металісти і моряки, від яких цим категоріям населення можна виклопотати в інтерфейс.

ПС. У поїзді, під час мого броунівського руху по складу, до мене пару раз зверталися «тащ міліціонер» чи навіть «тащ офіцер». Питання: чому в поїздах мене завзято приймають за військового – причому, не тільки суто цивільні, але й провідники?

Оригінал опубліковано на Вічний пошук. Ви можете коментувати її тут або там.