Йшли якось хіппі, цілих троє. Світлі такі, райдужні, в феньки, в кльошах розшитих, хаєр за вітром розвивається. Йдуть вони, посміхаються, свободі радіють, і небу, і сонцю. Раптом бачать – колодязь, а в ньому шепоче хтось. Заглянули вони в нього, і запитують:
– Гей! Хто там?
– Це я, Щастя, – відповів тихий голос. – Кажете, що вам потрібно – все виконаю.
Перший хіпі подумав і каже: «Хочу ганжа багато-багато! З Джа буду спілкуватися! »
Хлоп, і вже сидить він у конопляному полі, а поряд комори зі скошеною марихуаною, де вона сушиться, а ще подалі – склади з косяками забитими. І навіть сірників десять упаковок в доважок. Ну, розкурив хіпі, і сидить задоволений.
– А я хочу, – другий каже, – Герлен класну, красиву, добру, ніжну!
Хлоп – і тримає його під руку герла. Хаєр руденький такий, носик з конопушкі зворушливими, хайратнічек зелений – в тон очиська. Струнка, в платті хіпових. І дивиться на нього з любов’ю. Обійняв її хіпі і пішов фрілавом займатися весь такий щасливий.
– Ну, а ти чого попросиш? – Запитало Щастя у третього хіпі, який так нічого і не побажав.
– Та нічого мені не треба … Щастя, а може бути тобі щось потрібно?
А у відповідь – лише мовчання …
– Щастя? Сча-а-астье?
Немає відповіді. Хіппі знизав плечима, та пішов собі на трасу. А Щастя подумало-подумало … І пішло за ним слідом.

(С) Не знаю хто написав … А є різниця?

Оригінал узятий у noliquid в “Проблеми сприйняття 2″ або як я ходив на путінг.

– Ви це самі намалювали?
– Так.
– А що це означає?
– Інтеграція в міжнародний простір, двері відкритих можливостей, здоровий спосіб життя і чемпіонат з футболу.
– А. ..

Першою моєю роботою на тему проблем сприйняття була ця –

Я вирішив не зупинятися на досягнутому і продовжити вивчення проблем сприйняття та їх залежності від соціального статусу, культурного рівня, службового становища, моральних якостей та інших властивостей людської натури.

Такий випадок, як путінг, пропускати було не можна і я задумав провести на ньому перформанс “Проблеми сприйняття 2″. Кисті, акрилові фарби, ватман, шматок картону та малярний скотч – ось все, що мені для цього треба було.

За легендою я увійшов в образ працівника освітнього художнього установи, якій начальство доручило намалювати плакат і прийти з ним на мітинг щоб не втратити квартальної премії. Художня ж частина полягала у використанні вже затасканого стереотипу і спробі дати йому нове життя, особисто вивчивши те, як це буде сприйнято різними людьми.

Вивчення відбувалося прямо посеред великої спортивної арени “Лужників” і виглядало таким чином –

Абсолютно безперешкодно я прогулювався на невеличкому п’ятачку біля екрану близько 30 хвилин. За цей час я встиг попити безкоштовного чаю, який розливали у влаштованих поблизу наметах і подивитися на реакцію оточуючих.

Два або три рази до мене підходили якісь люди і питали про те, що зображено на плакаті. У відповідь я розповідав в різних варіаціях завчену напередодні історію. Люди багатозначно кивали головою і відходили. Невелика група молодих людей років тридцяти-трідцатіпяті, побачивши мій плакат початку багатозначно посміхатися і підморгувати. Самі жваві з них підбігли до мене і попросили сфотографуватися на тлі плаката. Показували великі пальці рук і знову підморгували.

Можу сказати, що мій плакат викликав у присутніх частіше схвалення або нерозуміння, ніж неприйняття. Якщо бути зовсім точним, то неприйняття він викликав тільки два рази. Перший раз, коли до мене підійшов чоловік у штатському і порадив його прибрати, тому що він, здається, якийсь двозначний. Другий раз – у співробітників поліції.

Співробітники 2 оперативного полку при ГУВС м. Москви з’явилися, як це зазвичай буває, з нізвідки і попросили пройти з ними. Ніяких причин для цього вони не називали, свої дії ні чим не пояснювали. Наполегливо, але так щоб не привертати зайвої уваги вони захопили мене під трибуни, де знаходиться місцеве відділення.

Під трибунами вони стали балакучішими і пояснили, що на їх думку плакат несе образливе для В.В.Путіна зміст. У чому саме виражається образа вони не пояснили. Сказали лише, що якщо прочитати назви намальованих предметів англійською мовою, вийде непристойне слово. На це я повідомив, що володію лише вірменським, іспанським та шматками німецького, тому абсолютно не уявляю про що вони ведуть мову. Але доблесні поліцейські так і не зважилися вимовити те слово, яке вони мали на увазі.

Мені було оголошено, що для подальших розглядів я буду доставлений у Лужнецкая ОВС, яке знаходиться поруч із центральним входом у стадіон. В ОВС поліцейські почали писати рапорти, в яких спочатку було вказано, що я тримав у руках плакат образливого для В.В.Путіна змісту. Однак, після переговорів доставили мене поліцейських з черговим по ОВС, формулювання змінилася на “тримав плакат, на якому було написано” Путін “і намальовані земну кулю, двері і футбольний м’яч”.

Далі якийсь капітан отримав від мене пояснення, яке ви можете бачити в заголовку поста і відпустив додому, оформивши протокол вилучення плаката. Присутні при оформленні документів співробітники питали чи можна сфотографувати шедевр, а отримавши дозвіл, радісно фотографували, примовляючи: “Вдома дружині покажу”. Плакат мені пообіцяли повернути після 16 години, коли завершиться захід.

За весь час проведення перформансу жодна людина не зважився вимовити сакрального слова, позначеного тим самим затасканим стереотипам. Єдиний, хто був близький до цього – майор, який по всій видимості є начальником цього ОВС.

Коли я повернувся в ОВС за плакатом, він грізно подивився на мене і сказав, що теж вміє розгадувати ребуси і тому плакат він мені не віддасть. Я заперечив, що це не ребус, а цілком собі символічний плакат, що не несе в собі ніякої крамоли. На це майор відповів, що по англійськи ехто значить: “Перша літера” П “, остання” Д “. Які інші літери і яка їхня послідовність майор не повідомив.

Розмова цей відбувався на вулиці біля ОВС і по його закінченні вміє розгадувати ребуси полісмен покотив кудись у своїх справах, а я зробив повторну спробу повернути собі своє майно. Відділення на той час вже спорожніло, з нього випустили останніх затриманих за розповсюдження доповідей “Путін. Коррпуція.” Співробітники поставилися до мого прохання спокійніше, ніж у присутності свого шефа і плакат повернули.

Я має намір не роблю тут ніяких висновків, а лише описую все, що сталося зі мною. Робити висновки – привілей глядача, а моє завдання, як художника, дати їжу для цих роздумів.

Правила успішної фотографії by Олька Шафрановський

1. Фотографований (людина) повинна бути в центрі кадру
2. Фотографія повинна бути повністю у фокусі (особа, табличка, все)
3. Фотографія може бути тільки трьох планів:
а) крупний план (по груди)
б) середній план (по пояс)
в) загальний план (у повний зріст, включаючи ноги і взуття)
не обрізайте руки, ноги, голови!
4. На фотографії повинен знаходитися тільки повнолітня людина!
5. На фотографії повинен знаходитися тільки твереза ​​людина! (Полность тверезий, навіть якщо він випив баночку не варто його фотографувати)
6. На фотографії не повинно бути ніяких нецензурних жестів (включаючи козу, перемогу ітд) в крайніх випадках дозволяється палець вгору (клас)
7. Людина на фотографії не може бути в масці, відвернуть (тільки ФАС) і повинен дивитися в камеру і посміхатися.
8. Людина на фотографії повинен виглядати пристойно і охайно (не бомж і погано виглядає людина)
9. На руках, які тримають табличку не повинно бути татуювань
10. Людина на фотографії повинен посміхатися, бути позитивним та радісним.
11. В руках у людини не повинно бути нічого окрім таблички і текст на ній не має бути загороджений пальцями! (Ніяких сигарет, алкоголю та інших пляшок і речей)
12. Якщо ви заходите з холоду в тепло (з вулиці в приміщення, магазин) почекайте поки техніка адаптується (5-15 хвилин)
13. ФОН:
а) Вулиця – фон повинен бути хорошим, без ветхово житла, бомжів, які п’ють і палять людей)
б) Під’їзди – складно, але можна (якщо він не списаний, з гарним ремонтом, з нормальними двермі) В ідеалі фотографувати можна крупний план в дверях =) (без халатів, шкарпеток ітд)
в) Квартири (ніяких КИЛИМІВ, ніяких! ніяких оленів, рогів, картин ітп) ідеальний варіант порожня стіна, або вікно (з вікном дуууже акуратно, зверніть увагу на штори)
г) в ТЦ можна, але дуже акуратно, краще великі плани.
Після того, як ти зробив фотографію подивися на неї (зверни увагу на міміку обличчя і на очі, вони повинні бути відкритими)
14. Не користуйтеся фотошопом! Максимум, що можна, обрізати фотографію в Paint =)
15. Фотографії можуть бути креативними, тільки будьте обережні!
(Спортсмени – так, Равшан і Джамшут з табличкою, тому що є робота – немає)

Що б люди охочіше посміхалися, робіть їм компліменти!

і пам’ятайте НІЯКИХ КИЛИМІВ! =)

Минулого тижня мені подзвонила знайома Н. – консультант-візажист компанії Mary Kay. Запропонувала взяти участь в одному рекламному проекті. А саме, Н. домовилася з одним із жіночих магазинів у великому торговому центрі про проведення у них в торговому залі акції від Mary Kay – весь день покупниць і просто бажаючих буде безкоштовно фарбувати і консультувати візажист, тут же їм укладе волосся перукар, і на завершення все це пишність збереже фотограф (тобто я). І так з 10 до 20 годин, весь день. Я сказала, що прийду тільки в обідню перерву і ввечері, після 18. Тому що в цей час в торговому центрі самий наплив.
Передбачалося, що моя участь у проекті безкоштовна для Mary Kay, а для відвідувачок магазину, що потрапили в кадр – як домовлюся. Я придумала, що буду тут же показувати їм фото на ноутбуці і записувати на диск за нежлобскую ціну. І роздавати візитки, зрозуміло. Тому що акція насамперед рекламна – і для візажиста-консультанта, і для перукарки, і для мене. І для магазину теж. Тому що магазину запропонували розіслати запрошувальні постійним клієнткам і тим самим простимулювати їх зайвий раз прийти.
Загалом, захід обіцяло бути цікавим. (Я тут же покликала своїх дівчаток прийняти на себе блага халяви …)
І ось – день Х. Зібрала рюкзак. Купила болванки. Перевірила, що на ноут є все необхідне програмне забезпечення. (А днем ​​раніше поспілкувалася з продавщицями магазину на предмет технічних деталей: розеток, місця під ноут, місця зйомки і т.п.) Прийшла.
Ні-ко-го!!
У магазині – тільки дві продавщиці і один покупець!
Дзвоню Н. з вимогою пояснень. Вона в шоці.
Виявляється, вона довго і наполегливо пробивала місце для акції в цьому торговому центрі. Але на захід збиралася не сама, а відправила іншу візажістка, свою колегу. Дала їй чіткі інструкції та контакти всіх учасників. А ця дівчина в останній момент все скасувала з особистих мотивів. І зробила рівно один дзвінок – в магазин.
Відразу після мене до Н. зателефонувала розлючена перукарка.
Одна тупа курка організувала собі вільний день у зв’язку з особистими обставинами. В результаті:
– Акція Mary Kay, організована з таким трудом, була зірвана, тому що курка не спромоглася подзвонити Н. і Н. не приїхала її замінити;
– Магазин змушений був вибачатися перед постійними клієнтками, які отримали запрошення на день візажу, а його не відбулося – що явно не підняло їх лояльність по відношенню до магазину;
– Було даремно витрачено час фотографа і перукаря, які, залишивши інші свої справи, з’явилися в торговий центр.
Було досить зробити один дзвінок, щоб її замінили і нічого цього не відбулося б. В крайньому випадку можна було попередити залучених осіб – у неї були всі контакти. Але дівчина просто забила.
Н. передзвонила мені з вибаченнями. Ймовірно, їй більше не вийде домовитися з цим магазином. А біля магазину філії в кожному місті, де повно потенційних клієнток Mary Kay. Ось таке ставлення у некорих людей до бізнесу, яким вони вирішили займатися.
… Загалом, залишилися мої дівчатка без халявного мейкапа

Буду знову бурчати про вічну битві бобра з ослом.

Сьогодні урочистого внесення до чорним список удостоюється інтернет-магазин Neckermann.de! Враховуючи, що це один з найбільших інет-шопів у Німеччині, я просто в захваті від їх неадекватності й інертності.

22 червня замовила тумбочку. Чи не антикварну, не раритетну, не з кори стосорокалетнего африканського дуба з обробкою з шкіри молодого дерматину. Звичайну тупо білу стандартну тумбочку. Заявлений термін доставки – 2-3 тижні, чому було письмове підтвердження на е-мейл.
Ближче до кінця третього тижня очікування дзвоню дізнатися, чому мені не призначають дату доставки. Незворушний деффачко сімейства планктонових повідомляє рівним голосом: “Чекайте найраніше в кінці липня, тому що в мене так зазначено в конпьютаре”. Намагаюся обурюватися, але ефірна істота незворушно і ширяє високо над моїми тлінними суєта і відсилає писати скаргу, якщо мені так кортить.
Пишу. Вказую на дві важливі обставини. По-перше, в схожій ситуації конкурент Некерман (інший меблевий інет-шоп), коли терміни доставки були збільшені з 4 до 5 тижнів (а я обурилася, ви не сумнівайтеся), надав мені знижку в розмірі вартості доставки, так що я чекаю аналогічної люб’язності від Некерман. По-друге, я планую найближчим часом купити ще кілька найменувань меблів, і цілком можливо, що Некерман в мені зацікавлений в цьому сенсі. Наївна я.

Ефірні істоти з менеджменту середньої ланки відповідають всього лише через тиждень: “Ми вибачаємося. Так, подібна ситуація неприпустима. На жаль, ми не знаємо, коли привеземо Вам тумбочку. Але ми займемося Вашим випадком і розглянемо його в найкоротші терміни”.
Через ще тиждень пишуть знову: “Ваш запит щодо знижки відправлений керівництву і буде розглянутий як можна швидше”. Мабуть, на раді директорів таке питання вирішується, ніяк інакше.

В останній вівторок липня пишу ввічливо: мовляв, нагадую Вам, що поточний тиждень в липні остання, і Ви обіцяли прислати тумбочку. Так що якщо до п’ятниці не буде новин, я скасовую замовлення.
(Сама тим часом їду в локальні магазини підшукувати аналог, щоб купити вже там іншу тумбочку, але як на зло немає білої як мені треба).
У четвер з Некерман приходить повідомлення, що тумбочка вислана.

Проходить ще тиждень, і ось мені нарешті дзвонять з компанії, що займається доставкою меблів, і призначають дату … на наступний тиждень. А ю олл окей??!! – думаю я, але ввічливо перепитую: чому не можна раніше-то привезти?? На що мені повідомляють, що зазначена меблі все ще не передана Некерманом компанії-перевізнику! Тобто вони цілий тиждень тягнуть тумбу від полки на складі до вантажівки, при цьому статус в базі даних у неї – “відправлено”, про що мене аж два рази сповістили письмово. Очевидно, це було пов’язано із загрозою відмовитися від замовлення.

Загалом, з моменту замовлення до призначеного дня доставки пройде в кращому випадку 7 тижнів замість заявлених 2-3. На мої запити реагують не раніше ніж через тиждень (естессно, електронна пошта йде повільно, це вам не DHL), причому нічого виразного я досі не отримала, тільки ніяке “ми згодні, що це неприйнятно, вибачаємося, будемо намагатися schnellstmöglich”.
І – ось же оптимісти! – Прислали за цей час два нових каталогу по пошті. Які я викинула по дорозі від поштової скриньки до квартири.

Але це ще не все фокуси: вчора прийшов рахунок за тумбочку! Конверт без дати, в самому рахунку вказано 24 червня (!!) З позначкою, що оплатити слід протягом 30 днів, якщо я не хочу нарватися на штраф. Такі зайчики наївні. Це за часів Великої Війни з Фрінет я бісилася до пропасниці від подібних грізних манунгов, але Фрінет після цього розорився і прошу вважати це збігом.

Загалом, Neckermann – в чорний список неадикватичей.

.

найбільш вподобане

«Я боюся втратити її ту якої я ніколи не торкалася
любов тримає мене як раба замкненого у клітці з сліз
я кусаю свою мову я їм ніколи не заговорю з нею
я сумую за жінці яка ніколи не народжувалася
Я цілую її через роки які говорять що ми не зустрінемося ніколи »

«Я можу заповнити свій простір
і свого часу
але ніщо не зможе заповнити цю порожнечу в моєму серці »

«Ясність розуму мешкає в гірських висях де знаходиться будинок Господен на
на горизонті вічно сумнівається душі
Голова хвора, оболонка серця розірвана
Йди по дорозі, по якій ступає мудрість
Вдамося до красивої брехні –
хронічного божевілля розумних »

«Нормальність мешкає в епіцентрі конвульсій, там де
безумство рятує з розколотою душі »

«Руйнування – єдине, що постійно в цьому світі
Ми всі зникнемо
Намагаючись залишити слід більш довговічний ніж ми самі »

«Це з собою я ніколи не зустрічалася, тієї, чиє обличчя приклеєне до вивороту моєї душі»

Думаю; а привід – чергова медійна дискусія ….

Про яку говорять так: http://kruglov-sg.livejournal.com/974018.html # comments

І – навпаки – ось так: http://www.taday.ru/text/1687139.html

Б иться за правду й істину до смерті треба ж?
Взагалі-то треба.
Поки кров гаряча …. поки цінності істини не зовсім розмиті в потоці буднів, в мозку і в совісті.

(Може, хто й отфрендіт після згадки про се, але на мене свого часу справив враження роман Олени Чудінової “Мечеть Паризької Богоматері”).

І ось виходить християнський лицар битися …
А перед ним – обидва на – не дракон, а – жінка.

Справжня жінка. У сенсі-людська жінка, не символ вселенського зла, не перевертень, під жіночною личиною приховує павучі лапи і скорпіонів жала.

І що робити лицареві?

Велика спокуса – суворо й сильно і велично сказати: “Схаменися, окстісь, ніщасная! Тебе Зачарована злі сили! Ось зараз я велю, – і на рахунок три ти прокинешся, і в сльозах обмиєш главу світом і усунутий ноги … ні, не мені навіть, а християнській істині, і підеш ридаючи шукати загублений свій рай, сиріч місце в тріаді кіндер-кюхе-кірсі, місце при чоловікові і домашньої церкви, якого тебе позбавив, зачароване, злий чорномор! ” – І чекати, що так миттєво і станеться.

Ніфіга подібного не відбудеться, швидше за все.
(Але щоб відбулося – взагалі-то, таке іноді може статися, не виключаю – тоді і дії потрібні інші, і, вже вибачте, праведність, святість, чистота віри і сила, головне, любові – не такі, як у нас, потрібні, а посильніше набагато ….).

Немає адже! … Яку позу ні прийми лицар – продовжує плювати на тебе і ні під чтоже викинь.

І що? В’їхати їй в табло? горя праведним гнівом, щоб ПЕРЕКОНАТИ сим заушеніем у величі захищаються тобою святинь? … не знаю. Не можна, мню. Не по-людськи це. Якісь обмежувачі, від Бога поставлені в глибині, в крові, в бозона Хіггса, одвічно, таки спрацюють. Хоч за євангельською системі цінностей, хоч від природи. Це, хлопці, у нас з вами буває табло (розумієте який евфемізм я вживаю …) – в жінки буває тільки лик, біля самих легковажних профурсеток-ну, личко, на худий кінець …. (Аналогії, до речі, ваші з заушеніем Арія – недоречні: Арій все ж мужик був; ну дав йому свт. Микола по морді – інший коленкор, мужики розберуться).

(Окреме питання: наскільки наші потуги охороняють наші святині; Русь Свята зберігає віру православну – а не навпаки? …. Хто ми – Бетмен або рятівники Церкви, чи навпаки? ….).

Ні, звичайно, дати ляпас істеричка, кажуть, іноді корисно, щоб в почуття прийшла – але наскільки це правило Вселенського і в скількох відсотках випадків дає благі результати, хто оповість …. тим паче – хто з нас поручиться за себе, що от саме я тільки і вмію давати ці ляпаси. Саме моєму ударі стопроцентов блага і ні краплі зла? ..

І ось, все таке обдумавши і послухавши, благородно лицар Христовий стримався.
Але активістки, махають транспарантами – ось жеж зарази непередбачувані! – Від його непротивлення злу насильства пущі зрадів (“А! … Лев у наших руках! … Безсилий, стрижена кішка! ….”), Продовжують його ще хлеще лайном поливати, – та не тільки його, а й віру православну! ….. І що лицареві робити? меч витягнути?
Е ні. Меч – не вантуз. Мечем можна супостата скинути, дракона вразити, на самий худий кінець, дерево зрубати …. а говно мечем січ – марно. На скільки його частин ні посік – ні на скільки не іссечется, так масою і залишиться.

Що робити?

Перш за все – усвідомити реальність світу і часу, в якому ми живемо … що колишні легенди – про жіночу слабкість і мудрість, про чоловічу рицарственность і силу і та про ПОРЯДОК РЕЧЕЙ, все це природним шляхом зберігає і рухає сонце і світила, стрімко змінюються і майже переродилися вже …. Для нормального лицаря Христового – це перш за все привід до трезвіння, покаяння і смирення (не в сенсі непротивлення і самоприниження – а в християнському вищому сенсі) … І привід бути готовим до того, що йому доведеться не разовий ефектний подвиг над драконом вчиняти, а … буденно, постійно, і по-іншому якось. І не впадати в депресію від того, що щоденне життя життєва його покриває не шрамами і кровію, а просто лайном. Коли ти лицар – ну, умій не тільки меч, але і лопату або швабру в руки брати, а то й нічого не брати, а зазнавати що відбувається ….

А жінкам теж корисно пам’ятати – навчилися обходитися без мужика, стяжали рівноправність – так рівноправність адже і в тому, щоб по-чоловічому отримувати в око.
(Ну і відповісти, з них до речі багато амазонки чого іншого, а це вже вміють! ….).

(Хоча … хоч мене вбийте, але все одно вважаю: жінки не винні. Ми винні, що так перероджуємося і піддаємося ентропії, і всякі відмазки навчилися ліпити і самовиправдання … Вони ЗМУШЕНІ. Не маючи над собою і при собі ні коханого , ні царя, ні глави сімейного вогнища … Все одно – кому як, а мені жінок жальче.
Хоча їх плювання гівном я ніяк не виправдовую – як і нічиєї, до речі).

Чоловіки – не те, чим вони здаються.

Думаєте. чоловік – той, хто любить війну? … Війну люблять як просте. Війну люблять як лего, її люблять діти.
Пацани люблять війну. Поци, що шукають простих рішень і не бажають бачити сьогодення і жити в ньому. І щось вирішувати.

Накачані банки, штани мілітарі і берци – чоловік, люблячий це і принижує жіноче, не чоловік, він Йоселе, якого задавила в дитинстві има полонію і який хоче відігратися …. на кому? На собі, карапетік бідний.
Банки і берци – такий же атрибут гей-парадів сучасності, як ліфи, панчохи в сітку і манірний злам зап’ястя.
Накачана мрія педофіла.
Латентне бажання: всією купою м’язів солодко застогнати під …
Тьху. Чи не леть і глаголити.

Найфоманія! …
О.Флоренскій десь писав, що всі винаходи людства – бажання слабкої людини продовжити себе в просторі (оптика – продовжити зір; і т.д.).
О.Флоренскій розумів в матерії, він був найкращий з мови … в цьому йому можете вірити.
Еротомани холодної зброї – просто імпотенти, бажаючі продовжити в просторі свій член.
Ніж зробить те (дух ножа, біс ножа зробить те), на що я сам не здатний, на що не Потенте ….
Жалюгідне, жахливе видовище. Пекельне видовище.
Їх стелю – покритий візерунком дамаської сталі; їх межа самореалізації – поголити собі ліву руку, тримаючи ніж в правій (або навпаки, якщо найфоман – лівша). Це хтива різновид мастурбації.

Всякий, хто любить клинок більше жінки – не чоловік.

Чоловік не любить сокиру – він їм працює. Рубає, теше. Використовує його, не потрапляючи під його чари. не заморочується на ньому. І навіть якщо вбиває по необхідності – для нього сокиру є інструмент, не більше …

Той, хто здатний дванадцять діб терпляче сидіти біля постелі хворої дружини і дітей і міняти їм компрес на лобі – це чоловік.
Тут все, і кров, і підлогу і характер, і ніякого Вейнінгера.

Чоловік універсальний від Бога. У ньому є щось жіноче; в недомужчіне – тільки щось жіночне, безплідна кожілістая потуга.

Чоловік – цар. Відрізати від себе шматок м’яса, щоб нагодувати голодну жінку і дитя … — І, запахнув порфіру й посміхаючись, а по часам – безкомпромісно і грізно хмурячись, але – соучаствуя, будучи всім для всіх, ТИМ, КОГО В НІЙ чаются, повелителем, чоловіком і батьком, Сином Божим – Печаткою Отця Равнообразной і Сальватором, велично і вежественно нахилятися з трону до прохачеві, затвердивши долоні в підлокітники трону.

Справжній чоловік не може не знати, що таке родові муки і саднение тріснутого сосца, Цідячи – через біль – життя.

А – алмаз, серпень, ангел, астра, арфа;
Б – битва, бриз, балада, бірюза, оксамит;
В – час, вічність, вино, віра, вітер;
Г – гроза, геній, галюцинація, гори, Галлактік;
Д – душа, дебют, дозор, джаз, дощ;
Е – єнот, ялина, ожина, єхидство, єство;
Е – їжак, ялинка, ємність, йорж;
Ж – бажання, життя, жрець, желе, перли;
З – замок, знак, змія, заповіт, зірка;
І – мистецтво, ірис, витік, ілюзія, іній;
К – ключ, кров, кинджал, книга, корал;
Л – лавина, легенда, блакить, лабіринт, любов;
М – маска, магія, море, мудрість, міраж;
Н – ніч, надія, наливка, нюанс, нецке;
О – опера, хмари, відображення, олень, октава;
П – привид, шлях, пегас, перемога, полум’я;
Р – рок, світанок, радість, веселка, рояль;
З – доля, сон, сяйво, сузір’я, сміх;
Т – тиша, таємниця, тінь, творіння, трюфель;
У – садиба, укол, ураган, затишок, посмішка;
Ф – фіалка, фараон, фоліант, форт, фундук;
Х – храм, хліб, хокку, хлист, химера;
Ц – ланцюг, мета, циклон, цитадель, церемонія;
Ч – честь, чарівник, людина, годину, череп;
Ш – крок, шатер, шовк, шелест, шедевр;
Щ – щілина, щука, щавель, щит, щедрість;
Е – елегія, едем, етюд, еволюція, луна;
Ю – юність, південь, юпітер, гумор, юрта;
Я – бурштин, язичництво, ясен, ямб, отрута.

Весь день сьогодні мокну під дощами. Начебто і при парасольці, а все одно неприємно. Разів зо три з розмаху встала прямісінько в калюжу, причому вибирала найглибші. Слабкою втіхою може служити лише факт, що в одну з таких “чудових” лужиц ми влетіли з дівчатами відразу втрьох прямо біля ганку гуманітарного корпусу МГУ. Одне нам виправдання – там було жахливо темно …

У коледжі мене сьогодні викликали в навчальну частину. Кажуть – три хвоста, і взагалі зараз відраховувати будуть. Я не зрозумію в чому справа. А вони, виявляється, копію мого атестату втратили і тому “хвости” (яких, власне, ніколи й не було) не закрили. Сказали ще одну привезти. Копію, в сенсі. Поїхала я додому, а сама не можу натішитися: добре, що я їм сам атестат віддавати навідріз відмовилася – було б дійсно трагічно, якщо б вони його теж посіяли.

Втомилася я щось, щоб докладно все розписувати, та й нецікаво це. Ляжу-но я краще спати. Дуже, чи знаєте, приємне заняття, коли кошмари не сняться =)

PS: Як же гарно підсвічується ГЗ університету! Кожного разу на нього милуюся, коли з курсів йду.